Андрій Юрійович Хорошевський - Проект «Україна». Галерея національних героїв

не вплинуло на патріотичні почуття представників родини Струве. У червні 1916 року за порадою батька Отто перервав навчання в університеті і поступив у Михайлівське артилерійське училище в Петрограді. У лютому 1917 року прапорщик легкої артилерії Струве відправився на Турецький (Кавказький) фронт. Після підписання в березні 1918 року Брест-Литовського мирного договору вже поручиком Отто Струве демобілізувався і повернувся до Харкова.

Склавши іспити за повний курс навчання, в 1919 році Отто отримав пропозицію залишитися в університеті для підготовки до професорського звання. Проте навчання знову довелося перервати. Коли в червні 1919 року до Харкова увійшла Добровольча армія генерала Денікіна, поручик Струве визнав своїм обов’язком записатися в її ряди. У боях з більшовиками він був поранений, разом з білою армією відступив до Криму. У листопаді 1920 року Отто Струве емігрував до Туреччини.

Восени 1921 року Струве перебрався до Нью-Йорка. Працюючи асистентом Йоркської обсерваторії, він одночасно вчився і в 1923 році отримав ступінь доктора університету Чикаго. У 1932 році Отто Людвігович стає директором Йоркської обсерваторії і одночасно очолює «Астрофізичний журнал», який він незабаром перетворив з другорядного спеціалізованого в загальнонаціональне видання.

В середині 1930-х років Отто Струве очолив роботи із створення обсерваторії Макдональд (за іменем банкіра, що заповів Техаському університету величезну на ті часи суму – 800 тисяч доларів). Обсерваторія, розташована в горах Техасу на висоті 2000 метрів, була обладнана телескопом діаметром 2,1 метра – на той час другим за величиною у світі. Обсерваторія Макдональд стала національним астрономічним центром США, який очолив Отто Струве.

Крім організаторської, Отто Людвігович займався, звичайно, і науковою діяльністю. Його праці в основному стосуються зоряної спектроскопії і фізики зоряних атмосфер. Спільно з колегами він розробив метод визначення швидкості осьового обертання зірок, знайшов швидкості обертання великої кількості зірок, підготував чотиритомну серію збірників «Зоряна спектроскопія».

У 1947 році Отто Струве перебрався до Каліфорнії, де керував астрономічним відділенням університету в Берклі. На цей час почала розвиватися нова галузь астрономії – радіоастрономія. У 1959 році Отто Людвігович очолив Національну радіоастрономічну обсерваторію, що стало ще одним підтвердженням його видатних заслуг. Помер О. Л. Струве в Берклі 6 квітня 1963 року.

Тамм Ігор Євгенович

(1895—1971)

Видатний фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1958 року

Тамм – унікальний учений, і ця унікальність – не тільки в його, без сумніву, геніальних наукових досягненнях. Ігор Євгенович завжди був еталоном ученого – інтелігентний, але при цьому твердий і рішучий в тому, що стосувалося його поглядів і переконань. Тамма дуже поважали за кордоном, в стані «вірогідного супротивника». Провідна американська газета «Вашингтон пост» писала про нього, що це не пропагандист, який «володіє словом, або дипломат, який уміє постояти за себе, не самовдоволений міщанин, а висококультурний учений, заслуги якого дозволяють йому мати широту поглядів і свободу їх виразити, недоступні для багатьох його співвітчизників». І це дійсно так, Ігор Євгенович був одним з небагатьох, хто відкрито відстоював свою точку зору, і тих, з ким влада, хоч і мимоволі, змушена була рахуватися…

Ігор Тамм народився 26 червня (8 липня) 1895 року у Владивостоці, в родині інженера-будівельника Євгена Федоровича Тамма, німця за походженням, і його дружини Ольги Михайлівни. Незабаром родина переїхала в Україну, в Єлисаветград (нині – Кіровоград). У 1913 році, після закінчення місцевої гімназії, Ігор виїхав до Единбурга, де провів рік в університеті. Після повернення до Росії він поступив на фізичний факультет Московського університету, який успішно закінчив у 1918 році. Будучи старшокурсником, Ігор як вільнонайманий медичної служби брав участь у Першій світовій війні.

З 1919 року Тамм викладав фізику спочатку в Кримському університеті в Сімферополі, а пізніше в Одеському політехнічному інституті. У 1922 році Ігор повернувся до Москви, працював в Комуністичному університеті ім. Свердлова, а з 1924-го почав читати лекції в Московському державному університеті, де з 1930 по 1937 рік був професором і завідувачем кафедрою теоретичної фізики. Кар’єра молодого ученого розвивалася дуже швидко: у 1933 році він отримав ступінь доктора фізико-математичних наук, тоді ж став членом-кореспондентом Академії наук СРСР. У 1934 році академія переїхала з Ленінграда до Москви, і Ігор Євгенович став завідувачем сектором теоретичної фізики академічного Інституту ім. П. Лебедєва; цей пост він займав до кінця життя.

Наукові інтереси ученого були багатогранні, його дослідження присвячені класичній електродинаміці, квантовій механіці, теорії твердого тіла, фізичній оптиці, ядерній фізиці, теорії елементарних частинок, проблемам термоядерного синтезу. Одним з найбільших досягнень Ігоря Тамма стало пояснення, спільно з І. М. Франком, ефекту Вавилова – Черенкова. У 1934 році Павло Черенков, працюючи в лабораторії Сергія Вавилова і спостерігаючи заломлюючі середовища, під дією гамма-випромінювання, виявив випромінювання. Хоча Черенков описав дане випромінювання і довів, що це не люмінесценція, його походження він зрозуміти не зумів. Тамм і Франк припустили, що це дія електрона, який рухається швидше, ніж світло в середовищі, і за допомогою цієї моделі змогли пояснити ефект Вавилова – Черенкова. У 1946 році за своє відкриття Тамм, Франк, Черенков і Вавилов отримали Сталінську премію, а в 1958-му вчені (вже без Вавілова, він помер на той час) були удостоєні Нобелівської премії з фізики.

У післявоєнні роки Ігор Євгенович займався проблемами термоядерного синтезу, розробив так звану каскадну теорію потоків космічних променів, у 1950 році разом з Андрієм Сахаровим запропонував метод утримання газового розряду за допомогою могутніх магнітних полів – принцип, який дотепер покладають в основу бажаного досягнення контрольованої термоядерної реакції. Величезне значення мала і педагогічна та організаційна діяльність ученого. Він перетворив фізичну лабораторію Московського університету на провідний дослідницький центр, за його ініціативою квантова механіка і теорія відносності були введені в навчальні плани з фізики на всій території Радянського Союзу. Ігор Євгенович створив школу фізиків-теоретиків, серед його учнів – В. Гінзбург, М. Марков, Д. Блохінцев, Л. Келдиш. Помер видатний учений і педагог 12 квітня 1971 року в Москві.

Янгель Михайло Кузьмич

(1911—1971)

Видатний конструктор ракетно-космічної техніки

Відомий письменник і журналіст Ярослав Голованов сказав про Михайла Янгеля: «Так трапилося, що при його житті про нього взагалі нічого не писали, а після смерті – куди менше, ніж він того заслуговував…»

Михайло Янгель народився 25