Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

        Мої спроби розговорити її Ліка просікла одразу і цих два дні насолоджувалася тим цирком, який я влаштував, намагаючись дізнатися, хто вона, не ставлячи прямого запитання. Ліка ж спеціально вдавала, що не розуміє мене і прикидалася недалекою дурочкою.

      Усі ці кривляння мене практично розлютили. Я вже був готовий перейти до жорсткого допиту, але був не впевнений у тому, що зможу з нею впоратися. Я поки лікував, то зміг зрозуміти, що її можливості тіла перевершують мої щонайменше раза в півтора. Так, такі навантаження шкодять її біологічній складовій, але заради справи вона може і потерпіти.

    Тільки на третій ранок вона зглянулася наді мною, коли зрозуміла, що ще кілька хвилин такого цирку - і я просто вибухну і, не зважаючи на наслідки, почну жорсткий пресинг. Вона лише глянувши й оцінивши мій стан, різко перестала знущатися, вдаючи дівчину, яка нічого не розуміє.

     Буквально протягом кількох миттєвостей її посмішка дурненької зійшла з її вуст і вона серйозно на мене подивилася. Перехід був дуже швидким, але я відразу зрозумів, що нарешті відбудеться відверта розмова.

    Я ж внутрішньо зрадів, що нарешті дізнаюся хоч частину правди і зможу розібратися в тому, що ж насправді сталося на станції, мені чомусь здавалося, що Ліка знає про це значно більше, ніж я, і вона зможе відкрити мені очі на багато моментів, які я проґавив.

    І мушу визнати, про те, що відбувається, вона була поінформована в рази краще за мене. Як виявилося, вона навіть не була випадковою першою зустрічною в тому коридорі. Але ж я ще думав, як так вийшло, що перша зустрічна виявилася з такою специфічною підготовкою.

      —  Можна визнати, підготовка в корпусі за останні вісімдесят років стала зовсім огидною, -- вимовила вона серйозно, дивлячись на мене, показуючи поглядом, що це саме мене вона вважає членом корпусу.

      —  Ось знову корпус. Про який корпус ти говориш, той божевільний псион теж про якийсь корпус говорив, ось і ти про нього згадала. Що за корпус поясни мені, -- попросив я Ліку, оскільки зрозумів, що і вона мене приймає не за того, ким я є. Те, що це якась організація псионів, я зрозумів і сам, але подробиць я не знав ніяких, ось питав про це я в неї.

       —  Ти серйозно? -- здивовано вона промовила,-- Це не твоя легенда, ти серйозно нічого не знаєш? -- запитала вона, і, дочекавшись мого кивка, вона кинулася до мене на великій швидкості й укусила до крові моє зап'ястя, після чого ковтнула трохи моєї крові й завмерла.

       —  Ти що твориш? -- крикнув я, висмикуючи свою руку з міцного захоплення дівчини. Кров уже починала згортатися, є плюси від мутації мого тіла, підвищена регенерація хоч і була не дуже швидкою, але в рази перевершувала звичайну людську, а тому можна було просто почекати до повного загоєння, а не йти по аптечку.

      —  Я повинна була переконатися у своїй здогадці,- вбитим голосом вимовила вона,- Блядь, блядь, ну як так можна було лоханутися.- було видно, що вона сильно засмутилася вона.

      —  Ти чого? - запитав я обережно в дівчини, яка явно перебувала на межі істерики,- Що не так?

      —  Все не так,- важко зітхнула Ліка і почала говорити,- Адже я спеціально опинилася в тому коридорі. Цей екс генерал корпусу яким би себе великим комбінатором не вважав, але всі зацікавлені сторони знали, де він перебуває, незважаючи на те, що він уже змінив понад двадцять тіл.

     — Знову корпус,- перебив я Ліку,- Що за корпус?

     —  Корпус псионів,- відповіла мені Ліка,- найбільше недержавне об'єднання найсильніших псионів людства. Потрапити до їхнього складу не можливо, можливо тільки вирости в ньому. Раніше Хор Жі або Пакс Оранід, як його звати насправді, був генералом цього корпусу, але загрався зі своїми дослідами над курсантами і йому довелося тікати через контрольоване переродження.

       —  Я так зрозумів, що йому вдалося вдало переродитися, - констатував факт я, згадуючи не надто приємні моменти мого перебування на столі цього експериментатора, мене навіть пересмикнуло, коли згадав свою безпорадність, коли лежав під дією усілякої хімічної гидоти. 

       —  Та цілком. Народившись через п'ятнадцять років у сім'ї фермера на сільськогосподарській планеті, він ще до свого повноліття підпорядкував усю планету і продовжив свої досліди. - трохи заспокоївшись, почала розповідати Ліка,-- Але на нього вийшов корпус, і Паксу знову довелося тікати, переселившись в інше заздалегідь підготовлене тіло на супутнику планети в секретній лабораторії.

         —   І знову вдало? - уточнив я.

         —  Вдало, причому після цього ще раз двадцять переселявся в інші тіла, тільки-но починала загрожувати його теперішньому вмістилищу серйозна небезпека.- відповіла мені Ліка.

         —  Угородило мені попастися цьому психу,- вимовив я.

        —  Сам винен. Ти занадто необачно поводився на станції. Тебе вирішили перевірити чи не всі угруповання, особливо після першої спроби віджати в тебе цей десантний бот. Оу, а після відвідин розвідки Атарана твій спокій на станції було пораховано. Кожне угруповання хотіло дізнатися, з якою метою корпус послав зелене цуценя на станцію. Я нарахувала понад п'ятнадцять планів на стадії проектування, коли тебе захопив Гронд зі своїми шістками. Залишитися ночувати в готелі підконтрольному наркокартелю було верхом дурості. Щоправда, я на початку вважала це твоїм планом, щоб вийти на Пакса,- продовжила Ліка.

       —  А ті події з переродженням, як давно це було? -- запитав я в Ліки, тепер хоч ставало зрозумілим багато чого в тому, що сталося на станції. 

      — За мірками людей давно, ще до війни з архами. За мірками корпусу чи не вчора.

       —   Звідки тобі все це відомо. Ти ж не повія? - запитав я в неї. Вона ж усміхнувшись відповіла.

      —   Повинна тебе розчарувати, - почала говорити вона, - Я справжнісінька повія, - після цього вона зробила паузу і, дочекавшись появи на моєму обличчі обурення, додала: - Принаймні останні сорок років.