Erleen Nord - Узурпація: Євіанна, Erleen Nord

— Як тоді, коли я відчувала наближення до цієї зброї? — запитала я поглянувши на есток. 

— Так, здогадуюся, що саме таке, — відповіла вона та почала розчинятися в повітрі, мабуть, саме так і подорожувала між світів. — І будьте обережні в цьому місці, тут небезпечно.

На цьому вона зникла, залишивши мене наодинці з роздумами та Деяном, на обличчі якого були змішані емоції. Чомусь я відчувала перед ним провину, і вирішила її хоч якось загладити. Підвівшись з ліжка, я підійшла до нього та лягла поруч. Але в ньому досі був страх. Контрольований страх і переді мною теж. Не важливо, ми однаково, зовсім скоро, більше не побачимося.

— Поки ми не дісталися Євіанни, я хочу бути поруч з тобою, якщо ти не зненавидів мене…

Заснула я в його обіймах, що і було його відповіддю мені.