Ян Ілліч Таксюр - Гумор та сатира
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ирион, тебя, что, не учили в твоей ВПШ не перебивать старших по званию?
Олаф Штейнбок сурово посмотрел на свою верную Белоснежку и усилием воли сделал её невидимой. К сожалению, ненадолго.
ЕЩЁ ОДИН НЕОКОНЧЕННЫЙ МИФКогда в центре Майдании горы баррикад и экскрементов стали выше печерских холмов, правительство приняло решение очередную революцию прекратить. Предводителей и меценатов революции вместе с боевым авангардом, факелами и цепями отправили за решётку. Идейных вдохновителей беспорядков разместили в больнице имени академика Павлова с диагнозом «клинический патриотизм», а перед бойцами «Беркута» извинились, поблагодарили за верность присяге и…
В общем, этот миф тоже не окончен по причинам, указанным выше.
ПРОРОЧЕСТВО МОЛЬФАРАКак-то раз племя глубоко сознательных гоблинов пришло к пещере одного мудрого Мольфара. Был этот Мольфар не только мудрым, но и образованным. Он, единственный из всех жителей Майдании, читал тайную книгу заклинаний под названием «Соглашение с ЕС».
— Що нам іще корисне зробити для нашої рідної Майданії? — спросили пришедшие.
— А як там економіка? — спросил Мольфар.
— Впала! — последовал бодрый ответ.
— А гривня?
– І гривня впала.
— А рівень життя?
— Так впав, що ніхто не знає, де він
— Тоді залишається одне: бережіть москалів.
— Що?! — закричали глубоко сознательные создания, — може, нам ще Путіна берегти?!
— А за Путіна моліться. — Мольфар был спокоен и, хотя гости уже взяли в руки палки и рвали зубами землю, он закончил невозмутимо:
— Бо, як не буде ворогів, усім стане ясно, що економіка, гривня і рівень життя попадали не через москалів, Путіна та Митний союз, а тому що ви — свідомі гобліни.
Музична трагедіяДійові особи: Моцарт, Сальєрі
Моцарт грає на клавесині. Входить Сальєрі, ховаючи за спиною склянку з отрутою.
МОЦАРТ. Привіт, бездарний друг Сальєрі! Отруту, мабуть, знов приніс?
САЛЬЄРІ. Яка отрута! Це — варення. Вєк клавесину нє відать!
МОЦАРТ. Ой, не бреши, вже скільки травиш, Пусте, хоч раз би пронесло!
Сальєрі цілує склянку і звертається до глядачів:
САЛЬЄРІ. На цей раз суміш просто супер!
(Моцарту) До речі, бачив віщий сон.
МОЦАРТ. На віщі сни талант потрібен, Як на музику і отруту…
САЛЬЄРІ. А хто побачив уві сні Того злодюгу, що у тебе, Украв симфонію чарівну?
МОЦАРТ. Було. Це правда. Що ж тепер?
САЛЬЄРІ. Мені наснилась Україна — Земля така, що розквітать Почне десь років через триста.
МОЦАРТ. Шкода, що нам не дочекатись.
САЛЬЄРІ. А ще приснився хіт-парад.
МОЦАРТ. А це що?
САЛЬЄРІ. Конкурс виконавців. Я дещо там запам'ятав, Дозволь, тобі я наспіваю.
Відсовує Моцарта. Сідає за клавесин.
САЛЬЄРІ.(співає голосом Віктора Павліка). Ой, мамо, шики дим! Ой, мамо, шики дим!
Моцарт хапає Сальєрі за руки.
МОЦАРТ. Чекай! Так млосно щось (хитається), ой, мамо!
САЛЬЄРІ(радісно). Ти справді зблід! От ще послухай! (співає голосом П`єра Нарциса). Я шоколадний заєць, я ласковий мерзавець.
МОЦАРТ. Благаю, друже, припини! В очах пітьма. Невже нещасні У тій країні це почують?
САЛЬЄРІ. Авжеж почують! Ще й народ Вважать це буде за культуру.
(співає голосом Поплавського) Кропива ти моя, кропива!
Моцарт падає. Дригає ногою. Вмирає.
САЛЬЄРІ. Дивись, помер. Який ефект! Дарма я тільки клав у склянку Крисячий хвіст, товчене скло. Є, значить, речі ще страшніші!
(сардонічно регоче. Сідає за клавесин і співає)
Ой, мамо, шики дим!
ЗАВІСА
Сказка о том, как один шустрый богатырь народ украинский просветилДавным-давно жил в лесу… Нет, пожалуй, не в лесу. Все эти львы, куропатки, рогатые олени, иносказания в духе Эзопа не для меня. В зоологии слаб, да и неудобно своего героя изображать какой-то зверушкой или козявкой мелкой. Всё-таки он — телезвезда.
Начнём так. На одной планете жил говорящий биоробот по имени Лайф. Вроде неплохо, современно. Но как подумаю, что надо будет описывать прилёт в студию депутатов Верховной Рады из созвездия Альфа Центавра, руки дрожат. Уж очень смешно получается.
Тут в чём проблема. Хочу написать сказку об одном украинском шоумене-гастарбайтере (он давно заслужил), а начало никак не приходит. Ладно. Попробуем что-нибудь былинное.
В некотором царстве, в Московском государстве временно проживал некий Богатырь. Виду он был не богатырского, даже наоборот, типично европейского (два паспорта — итальянский и канадский в широких карманах узких штанин держал). Но сила в нём была невиданная. Сеял демократические ценности на огромных площадях. Где только не появится, всё этими ценностями покрывается. Причём со страшной скоростью.
— Ох, и шустёр наш Богатырь, — говорили о нём в народе, — ну, и шустёр!
И вот приходят однажды к Богатырю гонцы зарубежные украинские и говорят:
— Земля наша богата… была, пока не разворовали. Да и сейчас найдётся парочка элитных жуликов, чтобы достойно оплатить услуги. В общем, приходи и засевай с экрана эти самые европейские ценности, а то нам в Швейцарии вот-вот бабло перестанут кидать на карточку.
— Не печальтесь, — отвечает Богатырь, — будет и на вашей улице Праздник Лайфа. Отгребёте по полной.
Прискакал он, значит, на Украину. Глядит, а ведь и правда, ужас. Целина полная! Серость лютая! Демократических ценностей народец местный убогий и не нюхал. На телеэкране вообще мракобесие. Фашистов, педерастов, срамных девок в передачах преступно мало. Молодежь кое-где о любви поговаривает. И не о свободной, а большой, настоящей. Свадьбы показывают исключительно разнополые, что вообще уже дикость пещерная.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гумор та сатира», після закриття браузера.