Ірина Заблоцька - Пастка для метелика, Ірина Заблоцька

Глава 34.

Наступні дні перетворилися на справжню стратегічну війну. Ресурси Хуан Цзіня та Чжоу Фея, об'єднані, були колосальною силою.

Для пані Ван у в'язниці: Її спроби вийти під заставу зустрічали непереборні перешкоди. Кожного разу, коли її адвокати подавали клопотання, з'являлися нові звинувачення, нові докази фінансових махінацій та податкових ухилень, які, здавалося, виникали з нізвідки. Її впливові друзі раптом відмовлялися допомагати, їхні власні справи ставали "об'єктом пильної уваги". Пані Ван відчувала, як петля навколо неї затягується.

(Монолог пані Ван)

(Що відбувається? Мої адвокати безсилі. Мої друзі мене кинули. Це справа рук Чжоу Фея? Або… Хуан Цзіня? Невже вона... вона розповіла? Ні, це неможливо. Вона нічого не знає. Але як вони знайшли стільки бруду? Я не зламаюся. Я не зізнаюся. Я змушу їх заплатити за це.)

Для Лінь Цзяня: Його бізнес, який і так тримався на чесному слові після відмови Чжоу Фея від співпраці, почав розсипатися. Раптові перевірки податкової, відкликання ліцензій, банківські аудити – усе це обрушилося на нього одночасно. Він намагався додзвонитися до пані Ван, але її телефони не відповідали.

"Що це за чортівня?!" — кричав Лінь Цзянь у телефон, спілкуючись зі своїм менеджером. "Хто це робить?! Ми банкрутимося!"

Для Лінь Шао та Мей Лін: Їхнє соціальне життя перетворилося на пекло. Коли вони з'являлися на світських заходах, люди відверталися, шепотілися за їхніми спинами. Їхні акаунти в соціальних мережах були заповнені негативними коментарями. Мей Лін втратила кілька вигідних рекламних контрактів, а репутація Лінь Шао була повністю зруйнована. Вони були ізольовані, зневажені, і їхня ненависть до Лінь Вей зростала з кожним днем.

Тим часом, люди Хуан Цзіня зосередилися на розслідуванні обставин смерті Вей Лань. Вони шукали будь-кого, хто міг бачити щось незвичайне. І їм пощастило.

Через два тижні після зустрічі з Хуан Цзінем, Чжоу Фею зателефонував його помічник.

"Президенте Чжоу, ми знайшли ще одного свідка," — голос Лі Вея був схвильований. "Старий садівник, який працював у будинку Лінь довгі роки, напередодні смерті пані Вей Лань бачив, як пані Ван викидала якусь маленьку скляну ампулу в садову клумбу, а потім ретельно засипала її землею. Він тоді не надав цьому значення, але тепер, згадавши про це, він запідозрив недобре."

Серце Чжоу Фея підстрибнуло. Ампула. Це був той самий, вирішальний доказ, який міг пов'язати пані Ван безпосередньо зі смертю.

"Негайно вирушайте туди," — наказав він. "Знайдіть цю ампулу. І забезпечте повний захист садівнику. Це може бути те, що нам потрібно, щоб довести вбивство."

Колесо відплати почало обертатися. Пані Ван та Лінь Цзянь ще не знали, наскільки щільно стискається навколо них пастка, але вони вже відчували її неминучість. Для Лінь Вей та Чжоу Фея це було лише питанням часу, коли правда про минуле вибухне з усією силою, і винні отримають по заслузі.

Світанок ледь-ледь торкнувся обрію, коли команда фахівців, відправлена Чжоу Феєм, вже була на місці. Це був старий, занедбаний маєток родини Лінь, де Лінь Вей провела своє нещасливе дитинство. Садівник, пан Ву, що його знайшли люди Хуан Цзіня, сидів поруч, тремтячи від холоду і страху, але сповнений рішучості допомогти. Він вказав на стару, зарослу клумбу біля бічної стіни будинку.

"Ось тут," — прохрипів він, вказуючи на місце. "Вона закопала її саме тут, я бачив."

Члени команди обережно, сантиметр за сантиметром, почали розкопувати ґрунт. Повітря було наповнене напругою. Кожна лопата, яка занурювалася в землю, здавалася рухом до доленосного відкриття.

Через деякий час один з археологів, який працював разом з командою, вигукнув: "Знайшов!"

Землі дістали маленьку скляну ампулу, розміром з палець. Вона була брудною, але, на подив, цілою. У ній залишалася невелика кількість прозорої, маслянистої рідини. Її ретельно запакували у спеціальний контейнер.

"Це воно," — прошепотів пан Ву, його обличчя зблідло. "Я бачив, як пані Ван викидала саме таку."

Ампулу негайно доставили до однієї з найсучасніших криміналістичних лабораторій, що належить Хуан Цзіню. Чжоу Фей і Лінь Вей чекали у своєму кабінеті, кожна хвилина здавалася вічністю.

Нарешті, Лі Вей увійшов, його обличчя було блідим, але в очах горіла суміш шоку та рішучості.

"Президенте Чжоу, пані Лінь," — почав він, його голос був спокійним, але тремтів. "Експерти завершили аналіз. Рідина в ампулі — це смертельна отрута. Вона безбарвна, майже без запаху, і діє повільно, імітуючи симптоми серцевого нападу або інсульту. Її дуже важко виявити в організмі після смерті, якщо не проводити спеціалізований токсикологічний аналіз."

Лінь Вей відчула, як холодний струмінь пробіг по її спині. Її мати. Вона не просто померла від хвороби. Її отруїли. Повільно. Підступно.

"Вона не залишає явних слідів? Ніяких свідоцтв хвороби, про які ми говорили?" — запитав Чжоу Фей, його голос був сповнений гніву.

"Саме так," — підтвердив Лі Вей. "Це ідеальна зброя для прихованого вбивства. Вона могла бути додана в напій чи їжу, і жертва навіть не підозрювала б, що її вбивають."

(Монолог Лінь Вей)

(Мамо… моя люба мамо. Ти страждала? Ти відчувала, як життя покидає тебе, а я була дитиною, що нічого не знала? Пані Ван… ти чудовисько. Ти не просто забрала моїх батьків, ти забрала їхнє життя. Мої страждання – це ніщо в порівнянні з тим, що пережила мама. Але тепер… тепер я знаю. І я змушу тебе заплатити.)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍