Бернард Шоу - Вибрані твори. Том III

і відтоді ви увесь час перебуваєте в якомусь дивному й збудливому стані. Чи не подумали ви тоді про ваше походження?

Казенс. Коли перст долі несподівано вказує на людину під час її сніданку, це примушує її замислитися.

Барбара сумно відвертається й, ставши біля матері, схвильовано прислухається до розмови.

Андершафт. Ага! Вам спало на думку взяти участь у справі, мій юний друже, чи не так?

Казенс. Стережіться. Мене відділяє від ваших проклятих військових дирижаблів ціла прірва моральної огиди.

Андершафт. Дамо зараз цій прірві спокій. Поговоримо краще про практичні деталі, а питання про ваше остаточне вирішення може лишатися поки що не розв’язане. Ви знаєте, що вам доведеться змінити ім’я? Ви проти цього не заперечуєте?

Казенс. Чи може чоловік, що має ім’я Адольф, чоловік, що його звуть Доллі, заперечувати проти того, щоб його звали інакше?

Андершафт. Чудово! Тепер щодо грошей. Я хочу з самого початку дати вам пристойне утримання. Перший час ви діставатимете тисячу на рік.

Казенс (з раптовим запалом, очі йому злісно блищать крізь окуляри). Тисячу! Ви смієте пропонувати якусь мізерну тисячу зятеві мільйонера? Ні, присягаюся небом, Макіавеллі, вам не пощастить мене ошукати. Ви без мене не можете обійтися. А я можу обійтися без вас. Я мушу мати дві з половиною тисячі на рік протягом двох років. Коли після цього терміну виявиться, що я непридатний, я піду собі геть. Але коли я буду на висоті й залишуся, ви повинні дати мені п’ять тисяч решти.

Андершафт. Які це п’ять тисяч решти?

Казенс. П’ять тисяч, що мені будуть належати за два роки, щоб моє утримання за цей час становило п’ять тисяч на рік. Дві з половиною тисячі становлять тільки половину моєї платні на той випадок, коли виявиться, що я непридатний. На третій рік я маю діставати десять відсотків з усього прибутку.

Андершафт (уражений). Десять відсотків? Чи знаєте ви, яку суму становить мій прибуток?

Казенс. Він колосальний, я сподіваюся; інакше я вимагатиму двадцять п’ять відсотків.

Андершафт. Але, містере Казенс, це серйозна ділова справа. Ви не вносите жодного капіталу в підприємство.

Казенс. Що? Жодного капіталу? Хіба моє знання грецької мови не є капітал? Хіба моє прозирання в найглибші думки, в найвеличнішу поезію, що її створило людство, не капітал? Моя вдача? Мій інтелект? Моє життя? Моя кар’єра? Те, що Барбара зве моєю душею? Хіба це все не капітал? Скажіть ще одне слово, і я вимагатиму подвійної винагороди!

Андершафт. Будьте розсудливі...

Казенс (владно). Містере Андершафт, вам відомі мої умови. Прийміть їх або відмовтеся.

Андершафт (опанувавши себе). Я беру до уваги ваші умови й пропоную вам половину.

Казенс (з огидою). Половину?

Андершафт (твердо). Половину.

Казенс. Ви звете себе джентльменом і пропонуєте мені половину!

Андершафт. Я не зву себе джентльменом, але я пропоную вам половину.

Казенс. Своєму майбутньому спільникові? Своєму спадкоємцеві? Своєму зятеві?

Барбара. Ви продаєте свою душу, Доллі, а не мою. Прошу не включайте мене до цієї угоди.

Андершафт. Ну що ж, заради Барбари я піду ще на поступки. Я дам вам три п’ятих, але це моє останнє слово.

Казенс. По руках!

Ломакс. По руках! Але ж я одержую тільки вісімсот фунтів на рік.

Казенс. До речі, Маке, адже ж я вивчаю класиків, а не математику. Три п’ятих більш ніж половина, чи менше?

Андершафт. Атож, більше.

Казенс. Я погодився б і на двісті п’ятдесят. Як ви можете мати поспіх у справі, коли погоджуєтеся платити стільки грошей професорові університету, що, очевидячки, не заслуговує навіть платні молодшого клерка? Ну, що ж скаже на це Лазарус?

Андершафт. Лазарус — романтичний єврей з м’якою вдачею, що його не цікавить ніщо, окрім струнних квартетів і модних театрів. Він матиме для себе зиск з вашої неситости на гроші, як до цього часу він мав з моєї. Ви шахрай вищої марки, Евріпіде. То краще для фірми.

Барбара. Угоду укладено, Доллі. Ваша душа належить тепер йому?

Казенс. Ні, ми тільки обумовили ціну: це все. Справжній бій ще попереду. Як щодо морального боку справи?

Леді Брітомарт. У цій справі немає морального боку, Адольфе. Ви просто маєте продавати гармати й зброю всім, хто б’ється за праве діло, й відмовляти чужоземцям і злочинцям.

Андершафт (рішуче). Ні, нічого подібного! Ви повинні визнавати справжню віру фабриканта зброї, або вам тут не місце.

Казенс. У чому ж, однак, полягає справжня віра фабриканта зброї?

Андершафт. Постачати зброю всім тим, хто дає за неї пристойну ціну, не зважаючи на особи або принципи: аристократові й республіканцеві, нігілістові, цареві, капіталістові, соціалістові, протестантові й католикові, грабіжникові й поліцаєві, людям чорної, білої й жовтої раси, людям усякого сорту й становища, людям усіх національностей, усіх вір, для кожного безумства, всякої мети, усякого злочину. Перший Андершафт написав у своїй крамниці: «Якщо Господь дав людині руку, хай людина не відкидає меча». Другий мав таке гасло: «Кожний має право битися, ніхто не має права судити». Третій написав: «Людині зброя — небесам перемога». Четвертий не мав літературного хисту, він не написав нічого. Але він продавав гармати Наполеонові під самим носом Ґеорґа IV. П’ятий написав: «Мир може панувати, тільки тримаючи меч у руці». Шостий, мій учитель, був кращий із них. Він написав: «Ніщо не може відбутися в цьому світі, якщо люди не готові вбити один одного, щоб дійти свого». Після цього сьомому нічого не лишається додати. Тому він написав просто: «Без сорому».

Казенс. Мій добрий Макіавеллі, я, певна річ, напишу щось на стіні, але тому, що я напишу це грецькою мовою, ви не спроможетесь цього прочитати. Щодо віри, що її визнають фабриканти зброї, то, коли я звільнюся від пут своєї моралі, я не маю наміру зв’язувати себе вашою. Я буду продавати гармати, кому захочу, й одмовляти, кому схочу. Ось як!

Андершафт. З того моменту, як ви станете Андрю Андершафт, ви ніколи не зможете робити так, як вам схочеться. Не прагніть до влади, приходячи сюди, юначе!

Казенс. Коли б я поривався до влади, я не прийшов би сюди шукати її. Ви не маєте жодної влади.

Андершафт. Власної влади, звичайно, не маю.

Казенс. Я маю більше влади й більше волі, аніж ви. Не ви керуєте цією фабрикою. Вона керує вами. Але щось керує, проте, цією фабрикою.

Андершафт (загадково). Воля, що її частиною є я.

Барбара (вражена). Тату, чи знаєте ви, що кажете, чи ви ставите пастку для моєї душі.

Казенс. Не слухайте його метафізику, Барбаро. Заводом