Вікторі Драгон - Просто так вийшло (або Поворот долі), Вікторі Драгон

-” Мамо , а можна без прикрас ? Вони занадто, як би сказати, габаритні .”- Евелін відклала назад у шкатулку кольє , яке вони обрали в салоні.

-” Доню , але ж до такої сукні потрібні прикраси , щоб вигідно її обіграти. Повір , тобі дуже личить.”- жінка посміхнулась.

-”Так , але…”- не встигла договорити дівчина.

Їх розмову перервав стукіт у двері .

-” Заходь , ми майже готові. “- сказала леді Мерелін.

В кімнату увійшов батько Евелін. Зробив дівчатам безліч компліментів, потім попросив дочку прибрати волосся і відкрив футляр, який тримав у руці.

-” Це смарагд , він має здатність поглинати негативну енергію. Думаю він чудово тобі підійде.”- усміхнувся Тадеуш і почепив прикрасу дочці.

На шиї дівчини красувався невеликий камінчик у формі краплі , на тонкому ланцюжку.

-” Дякую, тату . Він неймовірний !”- Евелін обійняла батька .

Потім підійшла до дзеркала в повний ріст і захоплено поглянула на себе. Сукня була неймовірною , нічого зайвого просто і елегантно .

Ех....От чому не можна просто приміряти , зняти і залишитись у дома.Скоріше б уже все закінчилось...

Розпорядник маєтку сповістив ,що прибув його Високість.

 Батьки були трохи здивовані, коли Евелін розповіла їм, хто її запросив . 

Тадеуш пішов зустрічати гостя, поки служниця допомагала закінчити останні штрихи у зачісці Леді Мерелін. Матір перша спустилась слідом за батьком , вітати гостя,  як господиня цього дому. Потім настала черга Евелін. Дівчина нервувала. Зараз їй потрібно зіграти захоплення і цікавість .

Після цього батьки з мене не злізуть . Зуб даю . Що ж доведеться ввести їх в оману . Хоч і не хочеться цього робити.

Лін неспішно спустилась східцями , при цьому намагалась дивитись лише на Деміана. Виглядав він ефектно. Чорний камзол неймовірно йому пасував . Підійшовши поближче, Евелін розгледіла на ньому вишивку , у вигляді сімейного гербу королівської родини, і була вона в темно-зеленому кольорі, як і її сукня . Густе чорне волосся прикрашала корона.

Хм, молодець . Підготувався.

Дівчина зробила реверанс і привіталась, при цьому не відривала від Деміана очей.

Театр за мною плаче .

Принц відповів на вітання і поцілував Евелін руку, так само не розриваючи зоровий контакт.

Мабуть,  підемо разом грати .

Після всього офіціозу і компліментів , чоловіки дістали портативні портали з кишень.

А Деміану він навіщо? 

Подумала дівчина подаючи руку принцу. 

Точно! З голови вилетіло. Чорне полум'я може завдати мені шкоди . Воно лише для нього не шкідливе, бо є частиною його магічного джерела . 

-" Готова ?"- запитав принц.

Евелін ствердно кивнула і заплющила очі.

Переміщення зайняло не більше декількох секунд . Дівчина відкрила очі і огледіла все навколо. Вони знаходились в якомусь приміщенні без вікон . Єдиним джерелом світла були магічні світильники і камін. Із-за великих арочних дверей доносились звуки приємної музики і гомін людей.

-" О , ви вже тут ! Вітаю вас дітки."- почулось позаду. Хлопець з дівчиною синхронно повернулись .

Через непримітні двері , в кімнату увійшло королівське подружжя з принцесою . Евелін присіла в реверансі.

-" Евелін, дівчинко, яка ж ти сьогодні красива."- посміхнулась їй королева .

-" Дякую , ви теж неперевершені!"- кивнула їй Лін.

-" Батьку, хочу представити вам Леді Евелін ір Моріш. "- сказав його Високість.

-" Дуже приємно. Нам так і не вдалось з вами побачитись, Леді Евелін. Зовсім не було часу ."- усміхнувся король .

-" Та що Ви! Нічого страшного. Її Величність говорила , що ви у від'їзді .Рано чи пізно ми все одно б познайомились."- губи дівчини осяяла щира посмішка.

-" Я радий нарешті вас бачити."- король кивнув Евелін.

Деміан не втримався від уколу.

-" З моєю сестрою, ви уже знайомі. Наскільки я знаю." - принц лукаво поглянув  на Лін.

Натякає на ту розмову за містом. Все, зараз я йому вмажу і закінчу цей спектакль.

Думки дівчини, мабуть відобразились на обличчі, тому ат Дінел зробив вигляд , що нічого такого він не мав на увазі.

 - "Що ж . Не будемо змушувати гостей чекати .Ходімо розпочинати бал."- сказав король.

Він подав руку своїй королеві і вони першими вийшли в зал. Оповісник свята одразу ж оголосив їх вихід.

-" Його Королівська Величність Браян ат Дінел і його прекрасна королева її Величність Міранда ат Дінел!"- його голос рознісся по всьому залі , і в мить запанувала тиша.

-" Ви йому доплачуйте, чи що. Це ж як треба горло рвати, ледь вуха не заклало."- сказала Евелін. Позаду тихо приснула зі сміху принцеса.

-" Взагалі-то , він підсилює голос магічно. "- відповів Деміан.

-" Я чую , але все рівно волає , наче йому на ногу наступили . "- пояснила дівчина.

-"Ходімо вже ."- він потягнув її до дверей.

-" Його Високість Емран Деміан ат Дінел, зі своєю супутницею!"-  нігті дівчини вп'ялись міцно в його руку. Зуби принца скрипнули.

Ну,що поїхали . Так, тримаємо себе в руках.

Вони пішли поміж людей , які схиляли голови, вітаючи особу королівської сім'ї. Евелін помітила своїх батьків і усміхнулась їм. Зупинившись з правого боку біля трону короля, дівчина почала повільно оглядати зал . Майже всі присутні дивились на неї. В основному жіноча половина.

-" Її Високість Саманта ат Дінел."- принцеса пройшла тим самим шляхом і зупинилась з лівої сторони, біля королеви.

Король підвівся і розпочав промову.

-" Дорогі гості. Дозвольте привітати всіх вас з початком Нового року. Сподіваємося, що він принесе лише хороші починання . Як вам відомо щорічно , з нагоди цього свята , ми розпочинаємо сезон урочистим балом.  Тож я попрошу його Високість відкрити сьогоднішній бал!"- зал зірвався аплодисментами.

Тиха, ледве чутна мелодія загасила овації. Деміан повернувся обличчям до Евелін , поклонився і запропонував їй руку. Вона зробила кніксен і ухопилась за долоню принца. Всі присутні звільнили танцпол , утворивши коло.