Вікторі Драгон - Просто так вийшло (або Поворот долі), Вікторі Драгон

Кожні вихідні Евелін проводила разом зі своєю сім’єю. Батько навіть відкладав всі справи на ці дні, лише коли без нього було ніяк , то ненадовго залишав їх. 
Вони відвідували театри , музеї , ресторани ,чаювання і навіть ходили в похід. Найбільше дівчині полюбились сімейні вечері, особливо коли потім  всі разом сідали біля каміну і грали в настольні ігри . Батьки розповідали їм з братом історії свого життя. Мама постійно засмучувались , що Евелін в них не було. Тому в такі моменти, вона заспокоювала її тим , що у них все по переду і їй хочеться знати все про своїх рідних. Ще вони переглядали магічні фото сім'ї. Евелін було цікаво, як виглядали її дідусі і бабусі. Нажаль їх забрала магічна лихоманка , ще до її народження.

На цей раз,мама планувала вихід у місто , так як їм потрібно підготуватись до балу . Вибрати фасон майбутніх суконь , та знайти прикраси , які будуть до них пасувати .
Мерелін ір Моріш була приємно здивована, що її дочка погодилась відвідати свій перший бал. Вони б могли викликати кравчиню до дому , але всім хотілось розвіятись, тому розпорядник дому підготував карету для своїх господ. Їх маєток знаходився за містом , дорога до столиці не займала багато часу.
Найпопулярніша крамниця мадам Куртур’є , як завжди зустріла своїх відвідувачів приємною обстановкою . 
Тадеуш ір Моріш, разам з сином, розмістились в зоні очікування. Працівниця подала їм чай і солодощі. Чоловіча частина сім’ї залишилась задоволеною, тому леді Мерелін з чистою совістю почала розглядати нові моделі суконь, які одразу ж наказала винести власниця крамниці.
Для поважних людей саме найкраще .
-” Ось погляньте, ельфійський гладкий оксамит. Цього сезону стане найпопулярнішим. Також є таурійський шовк . “- намагалась запропонувати власниця.
Матінка Евелін скрупульозно роздивлялась запропоновані матеріали та фасони. Адже для неї цей бал був найважливішим. Вона виведе свою дочку у світ , і її дівчинка повинна виглядати якнайкраще.
Для юної Лін це зайняття як завжди не приносило ні радості ні задоволення. Але через пів години розглядання нових і застарілих моделей ,вона помітила тканину , яка все таки їй сподобалося. Дівчина не запам'ятала назви , лише вигляд і те, як тканина виблискувала під променями зимового сонечка , що зазирнуло у вікно салону.
Тканина була приємною на дотик , ковзала між пальців і мерехтіла безліччю блискіток.
Мадам Куртур'є побачивши що розглядає леді Евелін, хотіла швидко забрати клаптик , але та її зупинила . Згадались слова ельфійки “Темно зелений колір пасує до твоїх очей…”
Евелін потягнула клаптик тканини на себе і запитала власницю салону .
-” Скажіть , а чи є така тканина в темно зеленому ?”
Мерелін ледь не відкрила рота від подиву , але вчасно стрималась . Її янголятко сама визначилась чого хоче , тому вона підтримала доньку і повторила питання мадам Куртур'є, тому що після слів Евелін та застигла .
Жінка відігнала думки , і намагалась коректно підібрати слова.
-” Леді , ця тканина давно застаріла . Я б не хотіла поставити Вас у невигідне становище !”- ледь не скрикнула мадам Куртур'є.
- “ Так є чи немає?”- ще раз запитала Евелін.
-” Так . Але…”- не встигла договорити жінка.
-” Чудово ! Хочу ось такий фасон - дівчина тицьнула пальцем в журнал , який їм принесла власниця - і з такої тканини , тільки темно зеленого кольору!”- ствердно сказала Евелін.
Мадам розгубилась , але взяла себе і руки і відповіла .
-” Все як забажає Леді . “- вона кивнула .
Евелін кивнула у відповідь і посміхнулась .
Ну що ж вибір зроблено.
Плювати на ту моду , головне що мені подобається. Нехай звикають. Я і так намагаюсь робити все як потрібно . Можу я собі дозволити хоч якусь вільність . Тим більше мене буде супроводжувати Дінел . Тому , надіюсь мені припаде менше уваги . Хоча … скоріше всього , всі мисливці за душу принца , будуть повільно розривати мене в своїх мріях . От і дам їм привід це зробити. Прийду у тому, що по душі . І королева швидше зрозуміє , що ми з її сином не пара , адже я зовсім не маю смаку . 
-” ..брунатний чи ультрамариновий ?”- запитала Леді ір Моріш.
-” Що? Вибач . Я трохи задумалась . Що ти запитала ?”- перепитала дівчина.
Мерелін посміхнулась і прикрила посмішку рукою. Потім підсунула  дві тканини поближче до доньки 
-” Який краще ?”- знову запитала вона .
-” Ні, мені не подобається!-  Евелін відклала тканину і почала швидко перебирати зразки - ось ! Я думаю цей тобі підійде. “- сказала вона і передала зразок тканини матері .
Мерелін ір Моріш обережно взяла клаптик і підійшла до дзеркала . Потім приклада тканину до себе і задоволено покивала головою . Ельфійський гладкий оксамит у сіро-зеленому кольорі дуже їй пасував . Жінка не могла відірвати очей від люстерка . Але все ж поглянула на дочку і ласкаво посміхнулась.
-” Тобі дуже личить кохана !”- Тадеуш відволікся від розмови з сином і з любов’ю в очах спостерігав за дружиною .
Мерелін зашарілась і кивнула . Пройшло скільки років, але й досі щирі компліменти чоловіка, викликають в ній хвилю трепітного тремтіння .
Після ще годинного вибору фасону і зняття потрібних мірок, вся сім’я ір Моріш нарешті покинула салон і відправилась на прогулянку містом.
-” Я хочу сінабонів у вершковій глазурі.”- мрійливо сказала Евелін , після тривалої прогулянки.
-” Підтримую !”- Тадеуш посміхнувся і кивнув дочці .
-” Ура ! Солдощі !-  вигукнув Теон , але потім зробив вигляд що нічого не говорив . Сама серйозність і вихованість.
Леді Мерелін приснула зі сміху від поведінки свого малятка і кивнула в знак згоди.
-” Ви не будете проти відвідати моє колишнє місце роботи?”- Евелін запитально глянула на батьків .
-” Звісно ж ні люба! Я давно хотіла там побувати , все не було часу . Думаю наша чоловіча половина теж буде згодна.”- матір підморгнула дочці .
-” Веди нас уже !”- таки не витримав Теон .
У булочній пані Маруї,як завжди пахло свіжою здобою і різними прянощами .
Сім’я зайняла улюблений столик Евелін і її друзів . Дівчина згадала ельфів і трішки засмутилася , рана на серці неприємно саднила . Від того дня вони так і не підійшли до неї , отже Лін була права , вона їм була потрібна для прикриття .
Леді ір Моріш помітила смуток на обличчі донечки і запитала чи все гаразд. Евелін сказала що все добре і посміхнулась. Потім побачила за прилавком Татію і помахала їй рукою , та у відповідь зробила те саме.
До їх столика підійшла Алія з привітною посмішкою. Евелін швидко піднялась і обняла дівчину. Потім познайомила зі своїми рідними. Обличчя Алії і аура сяяла емоціями . Вона була рада побачити , що її подруга нарешті щаслива .
Дівчина прийняла замовлення і пішла до прилавку де стояла Татія . 
Навіть пані Маруя особисто вийшла привітати свою колишню робітницю . Евелін познайомила її з батьками , які від щирого серця подякували жінці , що прихистила їх донечку. Пані зніяковіло кивнула і сказала що вона завжди буде рада приймати у себе рідню Евелін .
Тадеуш ір Моріш підвівся і попросив пані Марую про особисту розмову . Коли повернувся леді Мерелін дивилась на нього з примруженими очима .
Він підняв руки в жесті “ здаюсь” .
-” Я виписав чек на благодійну допомогу її закладу . Давно потрібно було це зробити.”- пояснив Тадеуш.
Мерелін задоволено кивнула і усміхнулась чоловіку . 
За вікном пролітав лапатий сніг, люди поспішали кожен у своїх справах . Евелін сиділа пила теплий чай і їла ароматні сінабони , в колі сім’ї. Як же це було чудово.