Дуглас Адамс - Путівник по галактиці для космотуристів

камері, що була кілька миль під землею. Це одне із тих відчуттів, які не передаси словами. Кожен, хто хоча б раз у житті бачив мертвий космічний корабель, зрозуміє, про що йдеться.

Форд відчував, що за цим прихована якась таємниця — корабель і двоє поліцейських загинули, наче за помахом чарівної палички.

З досвіду він знав, що у Всесвіті все має свої причини.

Інші троє також це відчували, але ще дужче вони відчували пронизливий холод. І вони заспішили під тепле крильце «Золотого Серця», не бажаючи задовольнити свою цікавість.

Допитливий Форд попрямував до корабля з Благулона. Дорогою перечепився за металеву фігуру, яка лежала ниць у холодній пилюці.

— Марвін, — здивувався він. — Що ти тут робиш?

— Ото вже не думав, що ви про мене згадаєте, — озвався приглушено металевий голос.

— Як життя, залізна людино? — поцікавився Форд.

— Гірше нікуди.

— Що там сталося?

— Не знаю, — відказав Марвін. — Там я ніколи не був.

— Але чому, — Форд присів навпочіпки, — ти валяєшся на землі?

— Це найефективніший спосіб відчути себе нещасним, — пояснив Марвін, не підводячи голови. — Не вдавайте, що вам хочеться поговорити зі мною. Я ж знаю, як ви мене ненавидите.

— Це неправда.

— Ні, правда. Нікому я не потрібен. Ненависть — провідна риса Всесвіту. Варто мені з кимось заговорити, як він одразу починає мене ненавидіти. Навіть роботи. Я встану, коли ваша ласка, і піду собі, куди очі дивляться.

Він повільно підвівся, але його очі дивилися в протилежному від «кудись» напрямку.

— Цей також мене ненавидить, — Марвін махнув рукою у напрямку поліцейського корабля.

— Що, корабель? — Форд раптом зацікавився. — Що з ним сталося? Ти не в курсі?

— Він також зненавидів мене, коли я з ним поговорив.

— Ти з ним ГОВОРИВ? — вигукнув Форд. — Але яким чином?

— Дуже просто. Коли мені стало зовсім самотньо, я підійшов і підключився до зовнішньої мережі комп’ютера. Ми довго розмовляли, і я поділився з ним своїми поглядами на життя.

– І що ж?

— Він вчинив самогубство, — сказав Марвін і почвалав до «Золотого Серця».

РОЗДІЛ 35

Увечері того ж дня, коли «Золоте Серце» вже накрутило кілька парсеків подалі від туманності Коняча Голова, команда взялася за свої справи. Зафод сів під карликовою пальмою, намагаючись навести лад у власній голові за допомогою солідної дози пангалактичного полоскального полиску. Форд і Тріліан приязно розмовляли у дальньому кутку про життя й пов’язані з ним проблеми. Артур пішов до себе. Він заліз у ліжко, щоб погортати «Путівник по Галактиці для космотуристів». Якщо йому випало жити в цьому божевільному світі — не завадить засвоїти деякі речі.

І він почав з азів:

«РОЗВИТОК УСІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ГАЛАКТИКИ ПРОХОДИТЬ ПОСЛІДОВНО ТРИ СТУПЕНІ — ВИЖИВАННЯ, ДОПИТЛИВІСТЬ І МУДРУВАННЯ, ДЕХТО НАЗИВАЄ ЦІ СТУПЕНІ — ЯК? ЧОМУ? ДЕ?

ТАК СУТЬ ПЕРШОГО ЕТАПУ МОЖНА ЗВЕСТИ ДО ЗАПИТАННЯ «ЯК МИ ЇМО», ДРУГОГО — «ЧОМУ МИ ЇМО ЦЕ» І ТРЕТЬОГО — «ДЕ МИ БУДЕМО ОБІДАТИ».

Артур не встиг прочитати далі, бо саме зашипів переговорний пристрій.

— Алло, землянине, ти спиш? — пролунав голос Зафода. — Як щодо поїсти?

— Еге ж, непогано було б, — відгукнувся Артур,

— Чудово, тоді тримайся, — сказав Зафод. — Сьогодні ми обідаємо в ресторані «На Краю Всесвіту».

© ВСЕСВІТ. — 1990. — № 8.

© АНТОМОНОВ Олег, переклад з англійської, 1990.

1

Мис Канаверал (з 1964 року — мис Кеннеді) — випробувальний полігон космічної техніки на п-ві Флоріда, США.

(обратно) 2

Вумера — англо-австралійський ракетний полігон на півдні Австралії.

(обратно) 3

Джодрелл Бенк — науково-дослідницький заклад Манчестерського університету у Великобританії. Має великий радіотелескоп (Прим. перекл.).

(обратно) 4

Траальська хижа блатерна блощиця — найдурніша комаха, інтелект якої — на рівні зубної щітки, але досить небезпечна.

(обратно) 5

Стрег — не космотурист.

(обратно) 6

Сасати — знати, боятися, бути знайомим, переспати.

(обратно) 7

Гупі — компанійський хлопець.

(обратно) 8

Фруд — надзвичайно компанійський хлопець.

(обратно) 9

Президент — повний титул: Президент Імперського Галактичного Уряду.

У титулі збережено термін «імперський», не зважаючи на чого явний анахронізм. Кілька останніх століть наслідний імператор був при смерті. В останню мить життя його тіло помістили у силове поле, що захищає від дії іззовні, тож у коматозному стані імператор мав зберігатися теоретично до безконечності. Давно померли усі його спадкоємці, тож. влада без зайвого політичного галасу перейшла до рук апарату імперських радниківобраного урядового органу. Очолює радників Президент, якого обирає асамблея.

Насправді ж посада Президента — формальність, бо ніякої реальної влади Президент не має. Звичайно, посада ця виборна, але критерієм є відраза, яку б викликало в народу точно дозоване обурення. Президент — завжди суперечлива фігура, що має яскраву індивідуальність, яка викликає роздратування. Адже завдання його не уособлювати владу, а’іидаертати