Джон Гришем - Острів Каміно

Та знову набрала повні легені диму й видихнула його через плече.

— Ото були часи. Ми наштампували сотню книжок під дюжиною псевдонімів і все одно, можна сказати, не встигали за попитом. Чим брудніше, тим краще. Ви почитайте якось одну з них. Чистісінький бруд.

— Неодмінно,— пообіцяла Мерсер.

— Прошу, краще не треба,— втрутилася Лі.— Ви для цього надто розумні. Мені дуже подобається, як ви пишете.

Зворушена Мерсер тихо промовила:

— Дякую.

— А потім ми зменшили оберти,— продовжувала Майра.— Одна навіжена курва з півночі двічі подала на нас позов зі звинуваченням у плагіаті. Але то була нісенітниця! Наше лайно було на порядок краще за її лайно, проте наші адвокати занервували й змусили нас піти на досудове врегулювання. Це призвело до великого скандалу з нашим видавцем, а потім і з агенткою — і загалом вибило нас із колії. Ми примудрилися здобути репутацію шахрайок, принаймні я. Лі дуже вдало ховалася за моєю спиною, і бруду на неї не налипло. Її літературна репутація, якщо така є, досі незаплямована.

— Ну Майро...

— То ви припинили писати?— поцікавилася Мерсер.

— Скажімо так: я значно збавила темп. Грошей на рахунку в мене вистачає, а до того ж деякі зі старих книжок досі непогано продаються.

— А я досі пишу, щодня,— відгукнулася Лі.— Без цього моє життя було би пустим.

— Якби мої книжки не продавались, твоє життя було б ще ой яким пустішим!— гаркнула Майра.

— Ну Майро...

Собака, що була найбільшою в зграї,— довгошерста псина змішаної породи вагою вісімнадцять кілограмів — присіла біля дворика й наклала купу. Майра все бачила, але промовчала, обмежившись тим, що випустила хмару диму в бік собаки, коли та закінчила свою справу.

Мерсер змінила тему:

— А є на острові ще письменники?

Лі кивнула з посмішкою, а Майра запевнила:

— О, їх тут більше, ніж: треба,— а тоді ковтнула з банки й прицмокнула.

— Є Джей,— сказала Лі.— Джей Арклруд.

Вочевидь, завдання Лі обмежувалося тим, щоб задати тему, а розповідала все Майра.

— Ну звісно, ти просто мусила почати з нього! Ще один літературний сноб, який не може нічого продати й ненавидить усіх, хто може. А до того він іще й поет. Ви полюбляєте поезію, люба Мерсер?

Її тон не залишав сумнівів у тому, що самій їй до поезії справи не було.

— Нечасто її читаю,— відгукнулася Мерсер.

— Ну, його не читайте точно, навіть якщо якось спроможетесь знайти.

— Боюсь, що не чула про нього.

— Ніхто не чув. Продажі в нього навіть менші, ніж у Лі.

— Ну Майро...

— А Енді Адам? — запитала Мерсер.— Хіба він не тут живе?

— Тут, коли не лікується від алкоголізму,— відгукнулася Майра.— Він збудував розкішний будинок на південній частині острова, а потім втратив його при розлученні. Геть не вміє тримати себе в руках, зате відмінно пише. Обожнюю його серію про капітана Клайда. Це, мабуть, один із найкращих творів, що є в детективному жанрі. Навіть Лі опускається до того, щоб його почитати.

— Щонайприємніший чоловік, коли тверезий,— додала Лі,— але п’є по-чорному. Він досі влізає в бійки.

Майра тут же підхопила:

— Не далі як минулого місяця побився з хлопцем, удвічі молодшим за себе, у шинку на Мейн-стрит, і той добре йому надавав. Зрештою Енді потрапив до поліційного відділку, і Брюсові довелося вносити за нього заставу.

— Брюсові?— хутко перепитала Мерсер.

Майра й Лі зітхнули й зробили по ковтку, ніби даючи зрозуміти, що будь-яка розмова про Брюса може забрати кілька годин. Нарешті Лі промовила:

— Брюс Кейбл, власник книжкового магазину. Ви з ним не знайомі?

— Начебто ні. Я пам’ятаю, що в дитинстві кілька разів була в магазині, але з ним напряму не стикалася.

— Усе, пов’язане з книжками й письменниками, обертається навколо магазину, а отже — навколо Брюса. Він — центральний персонаж.

— Позитивний?

— О, ми Брюса обожнюємо,— запевнила Майра.— Його книгарня — найкрутіша в країні, і він дуже любить письменників. Багато років тому, ще до нашого переїзду сюди, коли я багато писала й друкувалася, він запросив мене влаштувати автограф-сесію в його магазині. Для серйозних книгарень дещо незвично запрошувати авторок любовних романів, але Брюса це не бентежило. Ми влаштували розкішну подію, продали чимало книжок, напилися дешевим шампанським — магазин був відкритий до