Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

Витягнувши перед собою долоню, промовив заклинання народження вогню. Він був впевнений, що нічого не станеться. Але трапилось те, чого він ніяк не чекав побачити. Враз вся його долоня була охоплена вогнем. Секунду він очманілими очима дивився на свою палаючу руку, а потім рефлекторно почав махати, намагаючись скинути вогонь. Нічого не виходило, навіть ставало гірше — вогонь перекинувся на нього і через кілька миттєвостей він весь стояв у вогні, як живий факел. Учень з жахом подивився на Ліну. Вона, забарившись на мить, вимовила якесь заклинання, змахнула рукою і на нього полився потік води. Вогонь здався воді, зашипів і згас. Вода як полилася, так само миттєво і закінчилася. Нік стояв зовсім мокрий і повністю ошелешений тим, що сталося. Він прислухався до своїх відчуттів і не наважувався навіть поворухнутися, чекаючи болю від опіків. Мольфарка кинулася до нього і почала поспіхом оглядати, щоб визначити, наскільки він постраждав. Шок почав поступово проходити, і Нік подивився на свої руки. З подивом виявив, що немає ніяких ознак вогню. Опіків не було зовсім. Оглянув і свій одяг, очікуючи побачити обгорілі мокрі лахміття, але він був абсолютно цілий, правда, геть мокрий. Слідів вогню не було зовсім ні на ньому, ні на одязі. Він здивовано глянув на мольфарку. Вона була бліда від страху, але тим не менш посміхалася.

— Ну, ти мене налякав! Такими темпами я не доживу до початку твого навчання в Школі, — сказала чаклунка.

— А що це таке було? — розгублено запитав Нік.

— А це і була магія Вогню. Я таке декілька разів бачила у своєму житті. Це можуть робити тільки найсильніші маги Вогню або початківці, які надзвичайно обдаровані Вогнем. Зазвичай навіть у Золотих та Веселкових не буває більше двох сильних видів магії, переважає все-таки один основний вид. Інші теж непогані, але значно гірші, ніж основний. Я вже подумала після перших випробувань, що твоїми основними видами будуть Повітря і Вода. Але, очевидно, Вогонь тебе любить аж занадто сильно. Це не означає, що чужих заклинань магії Вогню тобі можна не боятися. А означає тільки те, що якщо будеш добре вчитися, то тобі підкоряться найсильніші заклинання цієї стихії, ну і те, що створений тобою первинний вогонь тобі шкоди завдати не зможе. Ти мене сьогодні цілий день дивуєш! Тобі Боги дали просто фантастичні здібності. Та все одно тобі потрібно буде багато і наполегливо вчитися та практикуватися.

Спробуймо ще раз обережно повторити випробування, але тепер постарайся надати вогню форму, наприклад, кулі. Надавати магії форму ти вже пробував з водою. Заклинання буде звучати так: «Дар А Тан Бентук». Але намагайся хоч трохи контролювати силу, яку ти вкладаєш. Я тобі вже казала, що в тих видах чар, на яких спеціалізується чарівник, йому для заклинань потрібно значно менше витрачати енергії. Мабуть, тобі для заклинань Вогню треба значно менше, ніж для Повітря або Води. Ми, звичайно, потім будемо тренуватися дозувати енергію, та й у Школі буде з цього багато занять, а зараз просто візьми і вклади енергії якомога менше. І пам’ятай, раптом щось піде не так, не панікуй — вогонь тебе не зачепить. Ну а я знову тебе трохи заллю водою.

— Та вже досить! Я краще постараюся впоратися, ніж знову під водоспад. І так весь мокрий до нитки, — з посмішкою відповів Нік.

Він зітхнув глибоко, щоб налаштуватися та промовив заклинання. За якусь мить на долоні спалахнула вогненна куля, розміром із тенісний м’ячик. Нік, посміхаючись, як дитина, що отримала нову іграшку, переклав його з однієї руки в іншу. Вогненна куля лежала на долоні зовсім не обпалюючи її. Покрутивши її в руках і не знаючи, що далі робити, Нік просто кинув кулю в траву, як звичайний м’ячик. Трава відразу спалахнула і була б пожежа, якби не втрутилася Ліна. Знову прозвучали слова заклинання, непомітний помах руки і невеликий локальний дощ миттєво погасив палаючу траву. Тепер уже він дивився на чаклунку, як дитина, що наробила шкоди, чекаючи покарання.

— Не хвилюйся, це моя помилка, — посміхаючись, сказала вона. — Треба було тобі відразу перервати заклинання, і куля б згасла. Нічого, всього ще навчишся. Зробімо зараз паузу. А то я вже також втомилася. Занадто багато відкриттів і для мене сьогодні. Ми відпочинемо, пообідаємо, ти обсохнеш, а потім продовжимо.

— Я тільки за! — Нік з радістю погодився. Він теж уже почав відчувати і втому, і голод. Подій було стільки за ці півдня, що вистачило б нормальній людині мінімум на пару місяців. — А багато ще випробувань залишилося?

— Не дуже. Ми сьогодні перевіримо тільки основні, ну і ті, які можна легко перевірити тут, — сказала Ліна і почала діставати з рюкзака смаколики, які приготувала їм Галина.

Їжа була смачна, сонце пригрівало. Нік, наївшись, відкинувся на траву і почав дрімати. Навколо розливалося умиротворення і спокій. Ліс тихо шумів і ще більше змушував повіки злипатися. Він навіть не помітив, як заснув.

— Егей, вставай, лежню! — долинуло до нього крізь сон.

Було так приємно лежати. Очі зовсім не бажали відкриватися. Хотілося лежати і лежати.

— Давай, вставай! — знову долинув голос Ліни.

— Ще хвилинку. Я тільки очі закрив, — спробував розтягнути задоволення.

— Ну і любиш же ти поспати. Так, дивись, і до вечора тут пролежиш, — мольфарка все намагалася розворушити сплячого. — Давай піднімайся!

— Сьогодні і так багато чого зробили, — сказав Нік, відкривши очі і сідаючи на траву. — А ви мені і пару хвилин відпочити не даєте.

— Ти на годинник подивися! Проспав майже дві години. Я, можливо, і дала б тобі ще повалятися тут, але нам треба встигнути ще кілька дослідів виконати, та й додому скоро треба збиратися.

— Нічого собі! — здивувався учень, зиркнувши на годинник. — А у мене було відчуття, що я буквально на пару хвилин очі