Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     —  Добрий, добрий,- відповів я загалом.

     —  Помістіть на груди", - дав мені без обов'язкових пояснень сигналізатор герметизації скафандра, - Коли покидатимете станцію, здайте будь-якому працівникові служби безпеки станції.

     Подякувавши цьому непривітному типу, я вирушив до першої мети мого маршруту. Мені потрібно було виставити на продаж кілька зразків мистецтва аварців. Судячи зі слів Мгбангі, вони коштували тисяч десять кредитів, саме такої суми мені й має спочатку вистачити.

    Ми прийняли рішення, що довго гуляти по станції небезпечно. І в мене стояло в цілях лише продати незрозумілі скульптури і картини, купити бази з торгівлі, підтвердити сертифікат пілота і повертатися на корабель. Усе інше ми будемо купувати вже через аукціони та інші торгові майданчики.

     Але не встиг я навіть відійти метрів на двісті в бік швидкісного ліфта, який підняв би мене на палубу з фірмою, що займається продажем предметів мистецтва за дорученням. Як перші проблеми мене знайшли.

    Попереду мене вийшло двоє індивідів у середній броні, обернувшись я помітив ще двох у точно такій самій броні. І судячи з того, як вони йшли, вони проти мене мали якісь явно погані плани.

    Озирнувшись, я побачив метрів за п'ять попереду коридор ліворуч, туди я і кинувся наскільки дозволяв мені мій легкий скафандр. Камери позаду показали як прискорюються вже явно супротивники. Судячи з іскор на телескопічних кийках, які щойно розклалися, вони точно не запитати котра година у мене вирішили.

    Метрів за двадцять я вперся у стулки воріт якогось приміщення і, судячи з усього, потрапив у глухий кут. Розвернувшись, я побачив уже чотирьох людей із прозорими забралами. Судячи з їхніх задоволених облич, вони вважали себе вже переможцями в протистоянні.

   —  Ну що ж бігун, далеко зібрався? -- єхидно через гучний зв'язок запитав один з тих, хто вийшов уперед.

   —  Подалі від такої приємної компанії,- відповів я, а сам намагався зрозуміти, як викрутитися. Так, у мене в збройовому боксі на стегні лежав голкомет, але без навичок стрільби я мало що міг ним зробити, тим більше проти середньої броні. Судячи з відсутності світіння емітерів енергетичного щита, той був зараз відключений. Вони явно не чекали від мене підступу. Я аж від злості скрипнув зубами, ну не люблю я коли мене недооцінюють.

    — Чуєте хлопці, а наша та здобич із зубками,- заіржав той, а у відповідь від його компаньйонів почувся такий самий грубий неприємний сміх.

    —  Давно я не розважався з хлопчиками,- м'ясоїдним поглядом на мене подивився один із банди. Судячи з усього, цей був не тільки бандитом, а ще й голубим, мене аж від огиди пересмикнуло, -- О, я дивлюся, ти смакуєш нашу зустріч, -- мабуть, він помітив моє здригання і, найімовірніше, сприйняв його за страх. 

   —  Зілі, почекай, він іще має передати мені права на свій шаттл,- промовив той, що заговорив перший,- Якщо будеш виконувати все, що ми скажемо, то ми тебе навіть доправимо до шлюзу і викинемо в бік корабля. - Заржав виродок, звернувшись до мене. Він зі своїми підлеглими вже повністю оточили мене і стояли всього за кілька метрів від мене. На їхню думку, у мене шансів проти них не було абсолютно.

   —  Дзім, годі базікати,- сказав бандит, який до цього мовчав, і замахнувся на мене кийком паралізатором. 

     Але йому не судилося мене вдарити нею. За мить його рука разом із палицею впала на підлогу, а сам він заволав доки аптечка скафандра в нього щось не впорснула. Дзім, побачивши це, захотів активувати міні турель, встановлену на плечі, але ледве вона смикнулася, як замість неї з'явилася дірка, що зачепила і половину плеча.

      Наступної миті в мій енергетичний щит прилетіло десятком розривних голок. На щастя, у скафандрі стояв найпотужніший із можливих для легких скафандрів щитів, і він зміг утримати чергу, щоправда, після цього відключившись. Єдиний бандит, який не говорив до цього, вилаявся і спробував дістати другий голкомет, але його рука, як і в першого, відвалилася і впала на підлогу. Після крику болю він упав на підлогу від ліків, що діяли.

    — Паря ти це не стріляй у мене з дезінтегратора. Ми ж це пожартувати хотіли,- спробував виправдатися Зілі і почав задкувати назад,- Нам Гронд подзвонив і сказав, що повний лох на шатлі прибув і непогано було б його собі прибрати,- почав здавати свого подільника він, зрозумівши, що у маячню про жарт я не повірив,- Ми б тебе не зачепили, тільки шатл забрали б.

   —  Ну раз Гронд, то гаразд,- зробив вигляд, що я повірив йому в те, що шкоди мені заподіювати вони не збиралися. Наступної миті мені в обличчя полетіла граната, а Зілі щодуху побіг з коридору.

    —  Получай,- тільки й почув я його крик.

      Не знаю, що за граната полетіла в мене, але вочевидь нічого хорошого в ній не було, а тому за допомогою своєї здібності її просто випарував, все одно в мене скафандр закритого циклу, а тому перетворена граната мені нічим не загрожувала. 

     Зілі був уже біля виходу з коридору, але я встиг своєю здатністю зачепити його ногу. Підійшовши до бандита, який відключився від болю, я побачив, що, крім ноги, я позбавив його і дітородного органу. Чесно я не збирався, воно саме якось так вийшло.

    Про подібні ситуації Невіс мені не розповідав. Але судячи з його розповідей, якщо я зараз просто піду, то за законами Співдружності буду винен. А ось якщо викличу представників влади і передам постраждалих їм, знявши з себе відповідальність за їхнє життя, то я буду виправданий за всіма параметрами, захищатися я мав право, так само як і нападати ці бандити.

    Їх було менше десяти, а значить займатися розбоєм, не вбиваючи своїх жертв, вони цілком могли законно. Ось саме цей момент мені найбільше не подобався в законах співдружності. На територіях держав діяли і місцеві закони, що припиняють подібні ситуації. Але ось на території міжнародної космічної станції, що має екстериторіальність, діяли лише закони Співдружності.