Галина Левтер - Тиха радість, Галина Левтер

—  Не вважаю. Однак, навіщо старі рани тривожити, якщо вона була б щаслива в шлюбі, якби були  діти? Розбивати чужу сім’ю зболеними роками почуттями? Це – позиція. Крім того, я в Макіївці менше півроку. Сам знаєш, був прив'язаний до матері. І якби мав багато вільного часу, не звернувся би до твого братця!

— А ти знав, що Сип цікавився Свя… Ліною теж?

— Сєрик? — Ал аж затіпався.— Для чого? Давно?

— А ти не думав, що його мучила совість за те, що  ми всі зробили з вами?

— За стільки років він не проявив бажання розкаятися в тому, що вчинив  з Ліною! Ба, більше, Сип  вважав, що я причина всіх нещасть, що сталися з ним та Аріною. Казав, що я зіпсував її своєю відмовою! Вирішив знайти Ліну, щоб насолити мені? —  Фред нервував.

— Ал, Сип був хворий на всю голову через кляту Давидову. Але він шкодував про те, що розірвав дружбу! Він не хотів… 

— Та невже? — брови Фреда вигнулись грізними дужками.  Знайшли час обговорювати події тринадцятирічної давнини!

— Чого сердишся! Здивований тим, що Сип не морочився питаннями чи є в Ліни хтось, хто зможе випустити кулю в її колишнього кривдника?

— Привіт, Олексію. — чоловіки почули жіночий голос і стрепенулися.

— Привіт…Ліно.

Фрол заметушився. 

—  Ось передача. 

Він всунув великий  пакет Алові в руки. З пліч зняв рюкзак.

—  Ех, Нарваний! Яра зібрала сюди твої речі. Документи в карманчику. Ну, до обіду, чи підвечора. З Богом!

Він  розвернувся, щоб іти!

— Олексію, все добре!  Я не тримаю на тебе зла!  Тим більше на Ярославу.

Фрол зупинився. Глянув на Ліну. В її очах не було гніву чи жаги помсти. Там було прощення.