Бернард Шоу - Вибрані твори. Том I

би треба поробити кам’янi сходи, пане, це дало б заощадження при довгочасному обiговi. Панотець каже…

Сарторiюс. Що! Хто каже?

Лiкчiз. Панотець, пане, тiльки панотець. Не те щоб я на нього дуже зважав; але якби ви знали, як вiн менi набрид iз цими сходами…

Сарторiюс. Я — англiєць; i я не стерплю, щоб якийсь священик втручався у мої справи. (Рiзко повертається до Лiкчiза). Дивiться, пане Лiкчiзе! Ось уже втретє цього року ви приносите менi рахунок на ремонт, що перевищує фунт стерлiнґiв. Я раз у раз застережував вас, щоб ви не поводились iз цими винаймованими мешканцями так, наче це поряднi будинки десь у Вест-Енд-Скверi. Я також мав уже нагоду застерiгати вас не обговорювати мої справи iз стороннiми особами. Ви зволили iґнорувати мою волю! Ви звiльненi…

Лiкчiз (вжахнувшись). О, пане, не кажiть цього.

Сарторiюс (люто). Ви звiльненi!

Лiкчiз. Але ж, пане Сарторiюсе, це ж жорстоко, це дуже жорстоко! Жодна людина на свiтi не змогла б з цих нещасних, всього позбавлених старцiв стiльки для вас здерти, i з такими малими витратами, як це робив я. Я так забруднив цим свої руки, що вони вже заледве чи пасують до

чистої роботи; а ви тепер женете мене…

Сарторiюс (загрозливо йому уриває). Що ви хочете сказати цим, що ви забруднили свої руки? Якщо я переконаюся, що ви хоч на цалю вiдступили вiд лiтери права, пане Лiкчiзе, я сам переслiдуватиму вас судом. Щоб тримати свої руки в чистотi, треба заслужити довiр’я своїх наймачiв. Вам буде корисно затямити це собi для наступної посади.

Покоївка (одкриваючи дверi). Пан Тренч i пан Кокен. (Входять Кокен i Тренч: Тренч у парадному вбраннi i пiднесеному настрої, Кокен найвищою мiрою самовдоволений).

Сарторiюс. Докторе Тренчу, як ся маєте? Добрий ранок, пане Кокене. Я радий бачити вас у себе. ПанеЛiкчiзе, покладiть рахунки й грошi на столi; я незабаром розгляну їх i закiнчу з вами справу. (Лiкчiз вiдходить до столу й починає, в дуже пригнiченому станi, упорядковувати свої рахунки).

Тренч (зирнувши на Лiкчiза). Сподiваюсь, ми не заважаємо?

Сарторiюс. Анi трохи. Сiдайте, прошу вас. Побоююсь, що вас примусили чекати.

Тренч (сiдаючи на Бланшового стiльця). Але ж нi. Ми щойно прибули. (Витягає пакета з листами, починає його розв’язувати).

Кокен (iдучи до стiльця, що ближче до вiкна, але зупиняється, щоб захоплено озирнутись, перш нiж сiсти). Ви мусите бути щасливi тут, пане Сарторiюсе, з усiма цими книжками. Лiтературна атмосфера!

Сарторiюс (повертаючись на своє мiсце). Я не заглядав у них. Вони часом справляють приємнiсть Бланш, коли їй хочеться почитати. Я обрав саме цей будинок тому, що вiн стоїть на пiску. У таких домах вiдсоток смертности дуже низький.

Тренч (з трiумфом). У мене цiла купа листiв для вас. Усi мої в захопленнi вiд того, що я вирiшив одружитись. Тiтка Марiя бажає, щоб весiлля вiдбулось у її домi. (Передає Сарторiюсовi листа).

Сарторiюс. Тiтка Марiя.

Кокен. Ледi Роксдейл, шановний пане; вiн каже про ледi Роксдейл. Висловлюйтесь трохи тактовнiше, мiй милий друже.

Тренч. Так, так, ледi Роксдейл. Дядько Гаррi…

Кокен. Пан Гаррi Тренч. Це його хрещений батько, вельмишановний його хрещений батько.

Тренч. Але ж так. Чудовий хлопчина, як на свої роки. Вiн пропонує нам свiй дiм у Сент-Ендрюсi на пару мiсяцiв, якщо ми схочемо провести там наш медовий мiсяць. (Передає Сарторiюсовi другого листа). Там такий дiм, розумiєте, що нiхто не змiг би й жити, але ж дуже люб’язно з його боку, що вiн запропонував. Адже ж правда?

Сарторiюс (приховуючи тремтiння перед iменами). Але ж безперечно. Вони, очевидно, дуже прихильно поставились, докторе Тренчу.

Тренч. Авжеж! Тiтка Марiя, справдi, поставилась чортiвськи добре. Якщо ви прочитаєте постскриптум, то побачите, що вона викрила Кокенову руку в моєму листi, (Стримуючи смiх). Бо ж це вiн написав менi листа.

Сарторiюс (зиркнувши на Кокена). Справдi? Пан Кокен, очевидно, зробив це з великою тактовнiстю.

Кокен (теж зиркаючи на Сарторiюса). О, про це не варто навiть згадувати.

Тренч (весело). Ну, що ж ви тепер скажете, пане Сарторiюсе? Чи можемо ми, нарештi, вважати справу за влаштовану?

Сарторiюс. За цiлком улаштовану. (Встає й простягає руку. Тренч, палаючи вдячнiстю, встає теж i гаряче її потискує, нездатний вiднайти слова, щоб виявити свої почуття).

Кокен (стоячи мiж них). Дозвольте менi повiншувати вас обох. (Потискує руки обом одночасно).

Сарторiюс. А тепер, панове, менi треба сказати дещо моїй дочцi. Докторе Тренчу, сподiваюсь, ви не будете заздрити менi за приємнiсть першим принести їй цю новину: менi частенько доводилось розчаровувати її з цього приводу, вiдколи ми бачились востаннє. Ви пробачите менi, коли я вiддалюся на яких десять хвилин?

Кокен (у поривi дружнього протесту). О, любий пане, як ви можете питати?

Тренч. Але ж, розумiється.

Сарторiюс. Дякую. (Виходить).

Тренч (знов ледве стримуючи смiх). Бiдолаха, старенький, йому не пощастить принести їй новини: вона вже бачила всi листи.

Кокен. Я змушений сказати, що ваше поводження було надто некоректне. Ви завели таємне листування.

Лiкчiз (нишком). Панове…

Тренч, Кокен (повертаючись; вони забули про його присутнiсть). Га?

Лiкчiз (стаючи помiж них дуже принижено, але у смертельнiй тривозi й хапливо). Слухайте, панове. (До Тренча). До вас, пане, я особливо звертаюсь. Чи не замовите ви пановi хоч слiвце за мене? Вiн оце виганяє мене, а в мене четверо дiтей, що чекають вiд мене хлiба. Одне ваше слово, пане, у цей щасливий день могло б привернути його до того, щоб узяти мене назад.

Тренч (збентежений). Але ж бачите, пане Лiкчiзе, я не знаю, як я можу сюди встрявати. Менi, звичайно, дуже шкода.

Кокен. Ясна рiч, ви не можете встрявати. Це була б найгiрша нетактовнiсть.

Лiкчiз. О, панове, ви молодi i ви не знаєте, що означає втрата посади для такого, як я. Що вам зашкодить, як ви допоможете бiднiй людинi? Ось послухайте, як це трапилося, панове. Я тiльки…

Тренч (зворушений, але шукає, як би йому виправдатись за високий тон, якого вiн узяв, щоб уникнути неприємности допомогти йому). Нi, я б не хотiв цього чути. Пробачте менi, але мушу вам сказати одверто, що я не вважаю пана Сарторiюса за людину, здатну чинити поспiшно або жорстоко. Я завжди знав його за людину справедливу й благородну; i я певний, що вiн — кращий суддя в цiй справi, анiж я.

Кокен (цiкаво). Менi здається, що ви мусите вислухати обставини, Гаррi. Це нiчого не зашкодить. У всякому разi, вислухайте обставини.

Лiкчiз. Не варто, пане; це б нiчого не допомогло.