Лія Роуз - Тільки твоя, Лія Роуз

- Та так, в курилці базікають, - махнула рукою кадровичка. – То що ти  і правда шефова нова дівчина? – і помітивши як витягується у Віри обличчя від такої нахабності пояснила з разючою простодушністю. - Ти вибач за відвертість, але ми з Антоном куми, і мені не пристало обговорювати його особисте життя у нього за спиною. Краще відразу прийти і прямо в очі запитати. 

- Я не його дівчина, - рівно відповіла Віра. 

- Навіть шкода, - зітхнула Ольга Федорівна. – Він у нас видний мужик. Хочеться щоб був щасливим. 

- Вам видніше, - погодилась Віра. Жінка була настільки нещирою, що навіть не намагалась цього приховати. Залишалось тільки придумувати що у неї на меті. Чи сама на Волкова види має? Чи просто нишпорить і риється в чужій білизні?

- Ти здаєшся розумною дівчинкою, - розщедрилась на комплімент кадровика. – Сподіваюсь ми потоваришуємо.

- Навзаєм, - Віра стиснула офісний мобільник. – А тепер перепрошую, мені треба працювати. Ви скінчили своє «анкетування»?

В приймальню,  рятуючи Віру від незручних питань зайшов Дмитро Валентинович. Хоча як сказати – рятуючи.  Що  у фінансового директора на меті, Віра завдяки Ларисі здогадувалась. Тому нова порція загравань тільки була здатна зіпсувати настрій.