Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

 

Неочікуване продовження пригод допомогло зрозуміти природу Нового світу. Навка повернулася сама не своя. Збуджена, та й власним виглядом випромінювала непорозуміння та розбещеність. Я не розумів: що трапилося, поки вона не почала розмову:

Мольфаре! Я вбила живу істоту?

Таке звернення до мене, майже, офіційне, вказувало, що вона шкодує, та вважає мої дії (я керував нею) неправильними, поганими. Розмова має бути довгою. Треба бути чесним та відвертим. Навка одразу почує фальш, а мене треба заспокоїти чарівну подругу.

Не можу сказати точно: що це було. Схоже на вірус, а вони проявляють ознаки життя лише у клітині, яку, зазвичай, вбивають.  Я відчувала життя. З гноєм виходило щось живе. Це не добре. Вбивати не можна! Будь-кого. Це моя провина, чарівна моя. Ми лікували домашню худобу. Методи інші, більш схожі на лікування людини. Так, ми вбили збудників інфекції, на жаль. У нас не було іншого виходу. Могла виникнути гаразд більша загроза тваринам лісу. Вибач, не встиг попередити. Не зрозуміла. Чому тут інше лікування? Ти сама казала, пам’ятаєш? Тварина віддала  життя та власне тіло у владу людині. Чоловік вивів велику кількість порід задля задоволення особистих потреб. Віддавати молоко, майже, цілий рік для тварини занадто. У лісі такого немає. Худоба втратила імунітет та її здоров'я цілком залежить від господаря. Людина допомагає ліками, які знищують патогенні організми.  Але я не людина! Мене не можна вбивати! Щастя моє! У нас не було вибору, на жаль. Хвороба мала змогу перейти на інших тварин. Щодо худоби, засоби боротьби з епізоотіями жахливі, а для нас вони у сто крат гірше. Згадай ліс, Полісся.  Це домашніх тварин ще намагаються лікувати. Диких просто вб’ють в радіусі кілька десятків кілометрів. Трупи в багаття. Встановлювати: мали вони хворобу чи ні не будуть. 

Навка почала заспокоюватися.

Захист довкілля — наш обов’язок. Такий удар по екосистемі для нас був би жахливим. Кілька років сумлінної праці, як мінімум. Розумієш, чому я у подібних випадках прохаю Лісовиків не тільки обмежувати контакти хворої істоти з одноплемінниками, а й ховати її від людини?  Я розумію … але сумно. Мене також. Я звик вбивати задля життя, скоріше користуватися плодами чужої праці. Зачекай, фрукти та овочі потребляю в свіжому вигляді, тобто їх клітини вмирають вже у моєму шлунку. Це життя. Так. Я наразив тебе на неприємність, пробач. У нас є пояснення наших вчинків. На жаль воно для них не суттєво. Треба просити пробачення у цієї мілкоти. Ми не бажали ним зла. Обставини, які не від нас залежать. Хтозна, мабуть у майбутньому, знайдуться штами мікроорганізмів, які будуть робити молоко неймовірно смачним. Тоді вони стануть найпоширенішими у світі. А зараз: пробачте, та повертайтеся з миром.

Обряд був проведений. Закони Нового світу прости, але їх треба виконувати завжди! Не можна жити без Каяття, яким би нікчемним привід  не здавався з людського погляду.

 

. . . 

 

Новини від Берендея були мізерними. Лісові прослідкували путь військових від “Дуги”. На жаль, ця інформація мало що дає. Військова частина біля Славутича. Казарми. Служба поставлена. Солдатики частіше на КПП сидять та в Зону їх возять. На радіацію не звертають увагу. Типові служаки. Де знаходиться горезвісне “Сховище” поки невідомо. Треба чекати. Колись вони туди поїдуть, а ми прослідковуємо.

 

Задля забави спробував навчити Навку та русалок вимикати електричні гаджети. Будь-які. Від ліхтарика до смарта. Добре, що останній не брав із собою. Річ у тому, що пояснення про “вимикач” не допомагали, але раптом, бац й ліхтарик згорів.

Навка! Ти що зробила? Поки погано розумію, але відчуття приємні. Там джерело енергії, а поруч місце, для неї заборонено. Коли їх з'єдную, нібито відкриваю табульовану хвіртку, відчуваю невеличке поколювання, а прилад все, не працює. 

Чарівниці швидко зрозуміли принцип: “плюс” та “мінус” треба поєднати й гаджет вимкнеться, на жаль, назавжди. Вони коротке замикання влаштовують. Наслідки плачевні. Згорілі: ліхтарик, приймач, диктофон, дозиметр. Більше нічого із собою не було. Як вони це роблять? Ефект потрясний! Зараз з електронікою до них краще не підходить. Миттю зломають. Жахливе те, що їм це подобається. Воні ще задоволення отримають! Попередив, щоб з теми, хто лісом гуляє, вони так не шуткували. У наш час без смартфону людина як без рук, може й загинути. Паніка гарантована. 

Мабуть, я занадто мудрую. Для організації “короткого замикання” духу треба майже у притул підійти до приладу. Тобто необхідний близький контакт. Це навряд чи відбудеться. Лелет заборонив суворо. А зрозуміти дівчат легко. Роботи багато, а тут така можливість погратися. Нова навичка та приємні відчуття. 

 

Лариса не в змозі приборкати свій невгамовний характер. Не може сидіти на місці! Ломанулась аж у Португалію. Автостопом. Вирішила на Европу подивитися. Безвіз у дії. 

Нарешті прийшло повідомлення про пропущені виклики. Окулярник.  Довго ж він збирався. Майже, три тижні пройшло. Вже була думка що втратив контакт. Ан ні. Чимало у них узгодження йде. За  правдою, я очікував, що мене хтось з колишніх колег зателефонує. Таким чином й доследимо організацію. Треба проясняти ситуацію самому. Мабуть, доведеться призначати зустріч. Жива бесіда краще. Вони граються в конспірацію. Професіоналів ще не бачили. Зустріч буде, а вот доказів її існування ні. … Я набрав незнайомий номер.

Алло! Мене телефонували з цього номера.