Сергій Володимирович Пилипенко - Вибрані твори

356

Громов (Громів) Олександр (справжнє прізвище — Тарнаутський; 1902-?) — автор поетичних, прозових, а також сатиричних і гумористичних творів. Член ВАПЛІТЕ.

(обратно) 357

Панч Петро (справжнє прізвище — Панченко; 1891 1978) — відомий як автор численних повістей. Належав до літературних організацій «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП, ПРОЛІТФРОНТ.

(обратно) 358

Довженко Олександр (1894-1956) — кінорежисер, письменник, у 1920-ті рр. також відомий як «художник Сашко». Працював у Народному комісаріаті освіти та Народному комісаріаті іноземних справ, художником у газеті «Вісті ВУЦВК», на кіностудіях Одеси й Києва. Член літературних угруповань «Гарт» та ВАПЛІТЕ.

(обратно) 359

Шпенґлер Освальд (1880-1936) — німецький філософ, історик і публіцист. Найвідоміша його праця «Присмерк Європи» (1916-1922).

(обратно) 360

Пільняк Борис (справжнє прізвище — Boray; 1894-1938) — відомий у 1920-ті рр. російський письменник, захоплення яким закидали М. Хвильовому. Репресований.

(обратно) 361

Касарня — гуртожиток, казарма.

(обратно) 362

Група звана чомусь «неоклясиками» — так означила тогочасна критика групу поетів і літературознавців, які гуртувалися спершу навколо журналу «Книгар» (1918-1920), а пізніше — навколо видавництва «Слово». У колі неокласиків перебувати М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, О. Бургардт. У своїй творчості взорувалися на зразки класичного мистецтва, зокрема античної доби.

(обратно) 363

«Неоліфи» — йдеться про українських прихильників ідей лівого фронту мистецтв («соціального замовлення», «утилітарності мистецтва» тощо), котрі в грудні 1925 р. видали в Москві літературно-виробничий журнал новолівофронту «Неоліф». Втім, до російського «ЛЕФ'у» (1922-1929; на чолі стояв В. Маяковський) були також близькі українські футуристи «ЮгоЛЕФу» (Одеса) та вже пізніше — «Нової Генерації».

(обратно) 364

Колишні футуристи — тобто О. Слісаренко та М. Яловий.

(обратно) 365

Представники азіятського ренесансу — М. Хвильовий.

(обратно) 366

Подаємо за першодруком у 7, 8 та 9 числах додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р.

(обратно) 367

Інститут Брюсова — Вищий літературно-художній інститут у Москві, чиїм засновником та ректором був В. Брюсов (1873— 1924). Почав діяти в 1921 р. як спеціальний вищий навчальний заклад із трирічним курсом навчання. У 1924 р. йому було надано ім'я В. Брюсова. Після смерті поета-ректора 1925 р. інститут було переведено до Ленінграда, де він невдовзі і припинив своє існування.

(обратно) 368

«Зміновіхівський» табір — йдеться про суспільно-політичну течію в середовищі російської інтелігенції, котра сподівалася на повернення Радянської Росії в загальноєвропейське ідеологічно-економічне русло. Назва походить від емігрантського журналу «Смена вех» (Париж, 1921-1922).

(обратно) 369

Робітзелиіс і комнезами — об'єднання сільських пролетарів: спілка «Робземліс» (профспілка робітників земельного та лісового господарства) та комітет незаможних селян. Комнезами (КНС) були створені декретом ВУЦВК від 9 травня 1920 р. і до 1925 р. фактично були органами влади на селі, потім мали статус громадських організацій.

(обратно) 370

«Напостовство» — походить від назви російського журналу «На посту» (1923-1925), що виходив за редакцією Б. Воліна, Г. Лелевича, С. Родова. Позиція видання вирізнялася різкою негацією щодо попутників, представників інших літгруп, а також щодо культурної спадщини і національних культур інших народів СРСР.

(обратно)