Юрій Корнійович Смолич - Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні

name="n_122"> 122

… як добре було б податися інсургентами на Балкани, до повсталих чорногорців і болгар. — Йдеться про першу Балканську війну (1912–1913), війну держав Балканського союзу (Болгарія, Чорногорія, Греція, Сербія) проти Османської імперії, яка уярмила балканські народи.

(обратно) 123

Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867–1942) — російський поет-символіст. Його вірші позначені високою поетичною культурою. З 1920 р. — емігрант.

(обратно) 124

… на Карвасарах… — назва району Старого міста в Кам'янці-Подільському, де знаходився караван-сарай східних купців.

(обратно) 125

Комерційна школа — середній навчальний заклад у дореволюційній Росії, що давав загальну і комерційну освіту. Навчання тривало сім-вісім років.

(обратно) 126

В газеті писалося про Сараєво… — Йдеться про вбивство наслідника австро-угорського престолу Франца Фердінанда та його дружини, яке сталося 28 червня 1914 р. в м. Сараєво (тепер столиця Республіки Боснії та Герцоговіни в Югославії). Це вбивство, здійснене конспіративною групою «Молода Боснія» (Г. Принцип та ін.), австро-німецькі імперіалісти використали як привід для розв'язання війни.

(обратно) 127

Квоускве-тандем, Катіліна!.. — початкові слова промови римського політичного діяча, оратора і письменника Марка Туллія Ціцерона (106-43 до н. е.), виголошеної проти римського претора Луція Сергія Катіліни (бл. 108-62 до н. е.), який намагався захопити владу. Змову викрив Ціцерон. Цей уривок був обов'язковою лектурою на уроках латинської мови в дореволюційних гімназіях.

(обратно) 128

«Дедалюс-інтереа…» — початок восьмої книги міфологічного епосу «Метаморфози» римського поета Публія Овідія Назона (43 до н. е. — бл. 18 н. е.).

(обратно) 129

Іловайський Дмитро Іванович (1832–1920) — російський історик, публіцист дворянсько-монархічної орієнтації. Автор «Історії Росії» (тт. 1–5), підручників із російської та загальної історії.

(обратно) 130

П'єр Безухов — один із героїв роману «Війна і мир» (1863–1869) Л. М. Толстого.

(обратно) 131

Генерал Кондратенко. — Роман Сидорович Кондратенко (1857–1904), під час російсько-японської війни успішно керував сухопутною обороною Порт-Артура. Був убитий під час артилерійського обстрілу.

(обратно) 132

І сніг, що засипає відступаючу французьку армію. — Йдеться про картину російського живописця Василя Васильовича Верещагіна (1842–1904) «На смоленській дорозі — відступ-втеча».

(обратно) 133

… треба було бігти на залізничну станцію — осередок, і центр усього громадського життя. — Дія роману «Наші тайни» відбувається в м. Жмеринці Вінницької області. У книжці «Я вибираю літературу» (с. 65) письменник згадував: «… роки отроцтва мого припали на початок світової війни, і проживали ми тоді в найбільшому прифронтовому екомунікаційному вузлі: тут схрещувались шляхи Південно-Західного і Румунського фронтів».

(обратно) 134

І ми були футболісти одної команди. — У книзі «Я вибираю літературу» (с. 61) Ю. Смолич писав: «У середніх класах, у Жмеринській гімназії, я захопився футболом і з іншими ентузіастами цього грища заходжувався створенням постійної команди, щоб не просто «ганяти м'яча», а й опановувати тактику комбінаційної гри. Футбольну команду я теж сприймав як своєрідне «братерство» поплічників та однодумців».

(обратно) 135

«Уланы с пестрыми значками, драгуны с конскими хвостами…» — рядки з вірша М. Ю. Лермонтова «Бородіно» (1837).

(обратно) 136

Євангеліє — зібрання ранньохристиянських творів, що оповідають про земне життя міфічного засновника християнства Ісуса Христа. Церква приписує авторство Євангелія апостолам або їхнім учням.

(обратно) 137

Сіон — пагорб у Єрусалимі, так звана «свята» гора, де, за Біблією, була резиденція царя Давида і храм Ягве. Слово «Сіон» в християнстві стало символом вірності богу.

(обратно) 138

Військова рампа. — Ю. Смолич у книжці «Я вибираю літературу» (с. 141) пояснює, що це — «трикутник між залізничних колій проти передмістя Угольник».

(обратно) 139

Вольнопьор — так прозивали «вольноопределяющихся», тобто солдатів, що завдяки освіті своїй мали деякі пільги у війську, наприклад відбували військову службу протягом коротшого часу.

(обратно) 140

Кассо Лев Арістидович (1865–1914) — міністр освіти Росії (1910–1914), великий поміщик, проводив украй реакційну політику, переслідував прогресивну професуру та революційне студентство, виступав проти існування шкіл з українською мовою навчання. Його діяльність була охарактеризована у статті В. І. Леніна «До питання про політику міністерства народної освіти» (Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 23, с. 121–130).

(обратно) 141

Тепер «вовчого» білета йому не минути. — Йдеться про документ, що закривав доступ у будь-який навчальний заклад дореволюційної Росії.

(обратно) 142

Кавалери, запрошуйте дам! (франц.) — Ред.