Френк Херберт - Єретики Дюни

уві­йшов і зупинився кроків за два від Теґа. На його обличчі застиг крижаний гнів.

— Я попереджав, щоб ви нічого йому не казали!

Голос виявився скрипучим баритоном, акцент був Теґові незнайомий.

— А я попереджала про сили цього ментата-башара, — відповіла Тараза. На її обличчі промайнула огида.

Чоловік заспокоївся, судячи з його виразу, дещо злякався.

— Всечесна Матроно, я…

— Не смій так мене називати! — Тіло Тарази нап’ялося у бойовій стійці, якої Теґ ніколи раніше в неї не бачив.

Чоловік злегка схилив голову.

— Люба леді, не ви тут контролюєте ситуацію. Мушу нагадати, що мої накази…

Теґ уже достатньо почув.

— Як на мене, то саме вона тут усе й контролює, — сказав він. — Перед прибуттям сюди я привів у дію певні захисні засоби. Цей корабель… — він озирнувся довкола і знову перевів увагу на пришельця, чиє обличчя прибрало настороженого виразу, — не є не-кораблем. Два наші не-кораблі — монітори цієї миті стежать за вами.

— Ви не виживете, — гримнув чоловік.

Теґ приязно всміхнувся:

— Ніхто на цьому кораблі не виживе. — Він стиснув щелепи, щоб послати нервовий сигнал і активувати крихітний пульсомір у черепі. Той передавав графічні повідомлення просто в його візуальні центри. — І у вас небагато часу на ухвалення рішення.

— Розкажи йому, звідки ти знав, що слід робити, — промовила Тараза.

— Ми з Матір’ю Настоятелькою маємо власні засоби спілкування, — сказав Теґ. — Але й без цього вона не мусила мене попереджати. Достатньо її виклику. Мати Настоятелька у транспортнику Гільдії в такий час? Не може бути!

— Глухий кут, — буркнув чоловік.

— Можливо, — погодився Теґ. — Але ні Гільдія, ні Ікс не ризикнуть наразитися на повномасштабну атаку всіх сил Бене Ґессерит, очолюваних навченим мною воєначальником. Маю на увазі башара Бурзмалі. Ваша підтримка саме розпалася і зникла.

— Я нічого цього йому не казала, — втрутилася Тараза. — Ти щойно став свідком роботи ментата-башара, рівня якому навряд чи знайдеться у твоєму Всесвіті. Подумай про це, якщо обмірковуєш протистояння з Бурзмалі, чоловіком, вишколеним цим ментатом.

Пришелець перевів погляд з Тарази на Теґа і знову на Таразу.

— Ось вихід із нашого гіпотетичного глухого кута, — сказав Теґ. — Мати Настоятелька Тараза та її супровід вирушать звідси разом зі мною. Мусиш вирішувати негайно. Час пішов.

— Ти блефуєш. — У цих словах не було справжньої сили.

Теґ повернувся до Тарази обличчям і вклонився.

— Було великою честю служити тобі, Превелебна Мати Настоятелько. Прощавай.

— Можливо, смерть нас не розлучить, — відповіла Тараза.

Це було традиційне прощання Превелебної Матері з рівною їй Сестрою.

— Ідіть! — Чоловік із грубим обличчям підійшов до коридорного люка й відкрив його. Показалися два здивовані іксіанські охоронці. Хрипким голосом чоловік наказав: — Заберіть їх до ліхтера.

Теґ, досі розслаблений і спокійний, промовив:

— Клич свій супровід, Мати Настоятелько.

Чоловікові, що стояв біля люка, сказав:

— Ти надто цінуєш власну шкуру, аби бути добрим солдатом. Ніхто з моїх людей не зробив би такої помилки.

— На борту цього корабля є справжні Всечесні Матрони, — буркнув чоловік. — Я поклявся захищати їх.

Теґ скривився і обернувся до Тарази, що саме виводила гурток своїх людей з сусідньої кімнати. Там були дві Превелебні Матері та чотири аколітки. Теґ розпізнав одну з Превелебних Матерів: Дарві Одраде. Раніше він бачив її тільки здалеку, але овальне обличчя і гарні очі привертали увагу: викапана Люцілла.

— У нас є час, щоб представитися? — спитала Тараза.

— Звичайно, Мати Настоятелько.

Теґ схилив голову й потис руку кожній із жінок, коли Тараза їх називала.

Виходячи, Теґ обернувся до чоловіка в однострої.

— Завжди слід зберігати гарні манери, — сказав він. — Інакше ми були б менше ніж людьми.

Тільки коли вони опинилися в ліхтері, а Тараза сіла поруч із ним, біля свого супроводу, Теґ спитав:

— Як вони вас захопили?

Ліхтер летів у напрямку планети. На екрані перед собою Теґ бачив, що корабель Гільдії, позначений символом Ікса, виконував наказ залишатися на орбіті, доки його група не буде в безпеці, за лінією планетарної оборони.

Перш ніж Тараза встигла відповісти, Одраде перехилилася через перехід, що відділяв її від Матері Настоятельки, і сказала:

— Я скасувала наказ башара знищити цей корабель Гільдії, Мати.

Теґ різко повернув голову і глянув на Одраде.

— Але ж вони захопили вас у полон і… — Він насупився. — Звідки ти знала, що я…

— Майлсе!

У Таразиному голосі прозвучав гострий докір. Він жалібно всміхнувся. Так, знала його майже як він сам себе знав… а в чомусь і краще.

— Було б неточно сказати, що вони нас захопили, — промовила Тараза. — Ми самі дозволили їм нас захопити. Я начебто супроводжувала Дар на Ракіс. Ми покинули наш не-корабель у точці Перехрестя і попросили надати найшвидший транспортник Гільдії. Уся моя Рада, включно з Бурзмалі, погодилася, що ці пришельці з Розсіяння підкуплять екіпаж транспортника й повезуть нас до тебе, щоб зібрати воєдино всі фрагменти проєкту гхоли.

Теґ жахнувся. Який ризик!

— Ми знали, що ти нас порятуєш, — сказала Тараза. — Бурзмалі був напоготові, якби тобі не вдалося.

— Цей корабель Гільдії, який ви пощадили, — зауважив Теґ, — викличе підмогу і атакує наш…

— Вони не атакують Гамму, — відповіла Тараза. — Там зібралося надто багато різнорідних сил із Розсіяння. Вони не посміли б піти проти них усіх.

— Хотів би я бути так само у цьому впевненим, як, схоже, впевнена ти, — сказав Теґ.

— Будь певним, Майлсе. Крім того, є й інші причини не нищити корабель Гільдії. Ікс та Гільдію піймали на лівих операціях. Це недобре для ділових угод, а їм потрібна кожна ділова угода, яку вони можуть здобути.

— Якщо тільки в них немає важливіших клієнтів, які пропонують більші прибутки!

— Ах, Майлсе, — замислено промовила вона. — Ось чим ми, Бене Ґессерит, насправді займаємося в ці останні дні: докладаємо сил, щоб усе заспокоїлося, прийшло в рівновагу. Ти це знаєш.

Теґ не сумнівався, що це правда, але його увагу привернула фраза «останні дні». Ці слова начебто підбивали підсумок у мить смерті. Та не встиг він спитати про це, як Тараза продовжила:

— Ми любимо залагоджувати найгостріші ситуації не на бойовищі. Мушу зізнатися, що такою позицією ми завдячуємо Тиранові. Не впевнена, Майлсе, що ти колись думав про себе як про витвір Тиранового кондиціонування, але ти ним є.

Теґ прийняв це без коментарів. Це був фактор, що поширювався на все людське суспільство. Жоден ментат не міг не прийняти цього як істину.

— Ця риса, Майлсе, найбільше приваблює нас у тобі, — вела далі Тараза. — Інколи ти дратуєш до безтями, та ми не хотіли б, щоб ти був іншим.

Завдяки тонким відтінкам в її інтонації та манері поведінки Теґ розпізнав, що Тараза промовляє не лише до нього. Ці слова скеровані й до її супроводу.

— Здогадуєшся, Майлсе, до якого шалу можна дійти, слухаючи, як ти виступаєш у суперечці за дві сторони з рівною силою? Але твоя співчутливість — це потужна зброя. Як жахалися деякі наші вороги, довідавшись, що ти протистоїш їм там, де вони й гадки про це не мали!

Теґ посміхнувся, майже не розтуляючи вуст. Глянув на жінок,