Володимир Бабула - Друзі зі змієносця

Мак-Гарді з Лікургосом увійшли в апарат.

Старому запропонували місце в кабіні головного пілота, а лікаря запросили оглянути літак. Сполучні коридори були такими низькими, що він мусив ходити нагнувшись.

У кінці коридору вони зупинилися й відчинили овальні металеві двері.

Як для вас пасажирська кабіна трохи замала, - пояснили йому. - Крісла легко перетворюються на лежаки, так що можете з комфортом подорожувати й лежачи. За протилежними дверима знаходяться склади.

Ви давно знайомі з Мак-Гарді, лікарю? - запитав другий чоловік у скафандрі.

Ми разом навчалися. Й відтак час від часу зустрічалися, - сказав Лікургос невпевнено.

Це добре. Хочемо попросити вас про дружню послугу. Життя Мак-Гарді в серйозній небезпеці. Ми дізналися про це лише вчора, цілком випадково.

Корабель наш рухається за рахунок антиматерії, що складається з негативних протонів. Як ви знаєте, антипротон мусить бути ізольованим від протона, оскільки при стиканні ці дві частинки вмить перетворюються на випромінювання.

Щоби вільно й безпечно користуватися антиматерією, ми ізолюємо її від звичайної матерії спеціальними хвилями, що випромінюються оцим приладом, - чоловік указав на маленьку скриньку, прикріплену в нього на скафандрі. - Пристрій діє в радіусі трьох метрів. Він захищає нас так надійно, що можемо безпечно дотикатися до антиматерії й навіть носити її в кишені. Один із таких пристроїв знаходиться в Мак-Гарді. Він позичив його без нашого відома...

Й має з собою також антиматерію! - скрикнув лікар. - Я пересвідчився в цьому навіч. Тепер усе зрозуміло. А я марно сушив голову, якою вибухівкою він улаштував у моєму гірському помешканні кілька вибухів. У його руці були часточки антиречовини, нешкідливі й такі маленькі, що я їх не помітив. Однак, вийшовши зі сфери дії захисних хвиль, при першому-таки дотику до звичайної речовини вони вибухали. На щастя, вибухи не були катастрофічними, оскільки антиматерії було небагато.

Раді, що ми розуміємо одне одного. Нас вельми засмутило б, якби з нашої вини трапилося нещастя. Ми питали в Мак-Гарді, чи він не зичив у нас антиречовину та пристрій, але він заперечує. Не знаємо, навіщо йому антиматерія. Можливо, для наукових цілей. У будь-якому разі, побалакайте з ним і попередьте, що це дуже небезпечна гра.

Скажіть, а чи відома вам уся його історія? - поспитав лікар.

Гадаємо, що так...

Тепер розумію, чому після серцевого нападу він не дозволив стягнути з себе блузу і сорочку. Десь на тілі мав схований захисний пристрій, - промовив Лікургос замислено.

Повернімося до кабіни керування, - сказав один із невідомих людей. - За хвилину приземлимося на аеродромі Всесвітньої Академії.

Хіба ми вже летимо? - спитав лікар здивовано.

Тільки-но вони зайшли до кабіни, двері розчинилися й перед ураженим поглядом лікаря постав палац Академії.

Наші ракетні літаки також літають швидко, але цей випереджає будь-який з них, - сказав Лікургос з ентузіазмом, коли вони з Мак-Гарді виходили з апарата.

Люди на аеродромі вітально замахали руками, однак незвичайний літак їх зовсім не вразив. Вочевидь, про нього вже знали.

Заходьте! - почулося з кабінету президента Академії.

Лікургос і Мак-Гарді увійшли.

Президент зі здивування подивився на старого. Не йняв віри очам. Збуджене обличчя, порізане глибокими зморшками, сухі руки й похилена шия - це не сучасна людина! Це привид, що відвідав сьогодення з нещасливого минулого.

Однак очільник швидко опанував себе. Обличчя його осяяла дружня посмішка.

Вітаю вас, друзі! Сідайте. Здрастуйте, докторе, - звернувся до Лікургоса. - Як поживаєте? Чув, що ви хочете нас чимось здивувати. Чи не розкриєте мені, над чим працюєте?

Боюся, Лікургос може здивувати вас неприємно, - втрутився в розмову старий. - Гадаю, я також здивую вас, президенте. Дозвольте відрекомендуватися: Мак-Гарді, учасник експедиції до тризір’я Центавра.

Мак-Гарді? - видихнув президент уражено. Оговтавшись від подиву, додав: - Радий, що ви вижили.

Відтак ступив до старого й подав йому руку.

В Мак-Гарді запаморочилася голова. Він не знав, сон це чи ява. Адже очікував зовсім іншої зустрічі. Чи, може, президент не розуміє?

Я Мак-Гарді, колишній член «Братства сильної руки», - сказав він рішуче.

Розумію вас. Ви були членом екіпажу «Променя». Через жорстоку випадковість вас покинули на планеті Кварті. Повернулися ви з нашими друзями зі Змієносця. Ми їм за це дуже вдячні. А тим «Братством» тепер не переймайтеся. Побалакаємо про нього пізніше. Краще розкажіть про своє життя на Кварті.

Старий похитав головою.

Спочатку мушу чесно повідомити, що Лікургос також є членом «Братства». Я не донощик, але повинен це сказати - в інтересах людства.

Ваша правда, Лікургос був членом «Братства». Й він-таки став останньою жертвою гарячки минулого. Однак подолав цю лихоманку й нині є цілком здоровою людиною в справжньому сенсі цього слова. Ми віримо йому.

Яке покарання мене очікує? Скажіть відверто, я не боягуз.

Президент посміхнувся.

Як ви знаєте, я не суддя. Вашу подальшу долю вирішить Президія Академії. Та гадаю, що своє покарання ви вже відбули на Кварті. Тепер щонайперше мусите відпочити.

Мак-Гарді встав і, піднявши тремтячу руку, важко витиснув із себе:

Президенте...

Погляд його затуманився, й він опустився назад у крісло. Лікургос підскочив і схопив його за плечі, щоб не дати впасти на підлогу.

Серцевий напад - і не перший, - пояснив президентові, що також поспішив на допомогу.

Старого обережно поклали на канапу й розстебнули блузу та сорочку.

Пристрій не знімайте - взагалі не чіпайте його! - вигукнув