Ганна Едуардівна Єрмановська - Археологiя. Дитяча енциклопедія

повінь, що траплялася досить часто в дельті Євфрату і Тигру. Ті відомості, що ми їх маємо про найдавніших шумерських царів, які жили «до і після потопу», дають підстави припускати, що після потопу шумерські поселенці залишилися живі завдяки тому, що вони, на відміну від місцевих мешканців, жили в оточених мурами містах, зведених на штучних насипах.

Що ж до звернених до Утнапіштіма слів бога – «плодіться і розмножуйтеся і наповняйте землю», – то шумерські поселенці точно виконали цю заповідь. З енергією, яка й донині викликає подив археологів, вони перетворили зруйновану потопом країну на квітучу і високорозвинену державу.

Свої знахідки в царських гробницях Ура Вуллі датував IV тисячоліттям до н. е. До нього всі відомості про цю епоху черпалися з міфів і легенд. Вуллі ж зробив її надбанням історії. Йому поталанило документально довести існування одного з царів того часу, одного з найдавніших царів людства.

Священна скеля

Акрополь, який називали також Священною скелею, – це пагорб із вапнякового моноліту, розміри якого в основі становлять 330 на 170 м; його висота – 156 м над рівнем моря, але над навколишньою місцевістю він піднімається усього на 50 метрів. Цей пагорб зі стрімкими, майже прямовисними схилами з численними джерелами і глибокими гротами давав надійний і зручний притулок першим людям, що оселилися тут в епоху неоліту, близько 3500 року до н.е. Розкопки, що їх вели з 30-х років минулого століття, відновлюють історію скелі з тих пір, як на ній оселилися найдавніші мешканці, до V століття до н.е., коли були споруджені пам’ятники, що дійшли до нас.

Акрополь

Парфенон

Перші будівлі виросли в 1050-700 роках до н.е. У’УІ столітті до н. е. два великих храми були присвячені Афіні – Гекатомпедон («стофутовий», бо довжина його становила сто аттичних футів), зведений на тім місці, де тепер знаходиться Парфенон, і давнє святилище, фундамент якого зберігся на південь від Ерехтейона. Інші спорудження, меншого розміру, виникали то тут, то там на вершині, оточеній «циклопічним» муром, що належить до мікенської епохи (XII ст. до н. е.). У 556 році до н. е. верхня частина мікенської вежі, що захищає вхід у цитадель, була знесена, і на її місці спорудили перше святилище Афіни-Ніки. Після перемоги афінян при Марафоні (490 р. до н. е.) Гекатомпедон був знесений, і на цьому місці виріс перший мармуровий Парфенон. Одночасно був споруджений монументальний портик з безліччю воріт, що їх замінили згодом нинішні Пропілеї.

Авторами проекту храму, спорудженого на честь Афіни-Парфенос (Афіни-Діви) і тому названого Парфеноном (447–432 рр. до н. е.), були Іктін і Каллікрат, а чудові скульптури в ньому створив великий Фідій.

Відповідно до давньої легенди, каріатиди були приречені вічно нести ганьбу жителів Карій, єдиного міста Пелопоннеса, що цілком перейшов на бік персів. Звідси і звичайна назва подібних жіночих статуй.

Таке значне видовище являв собою Акрополь у 480 році до н. е., коли його захопили і зруйнували перси. Після перемог при Саламіні та при Платеях (479 р. до н. е.) афіняни насамперед взялися за зміцнення оборони міста і перебудови зруйнованих пам’ятників. Ці роботи були завершені в другій половині V століття Періклом.

Пізніше на місці старого храму Афіни звели іонічний ордер Ерехтейон (421–406 р. до н. е.). Найбільш відомою є лоджія, де шість каріатид підтримують перекриття портика, нітрохи не втрачаючи своєї грації.

Храм Афіни-Ніки

Ерехтейон та портик каріатид

Із західного боку Парфенона, на місці архаїчного портика, архітектор Мнесікл побудував нові Пропілеї (437–432 рр. до н. е.), але прикрасив їх інакше. Задумані в строгому доричному ордері, Пропілеї служать фасадом і головним входом до великого святилища Акрополя. Згодом, у 424 році, Каллікрат завершив спорудження храму Афіни-Ніки, що його обніс балюстрадою, прикрашеною статуями Перемоги. Усередині Акрополя, за Пропілеями, відкривається великий майданчик, по боках якого стоять різні культові спорудження; на півдні – святилище Артеміди Бравронії і Калькотека, прямокутна будівля, що служила арсеналом; на півночі – бастіон і будівля аррефор для дівчат, яких селили в Акрополі, щоб вони ткали пеплос для Афіни. На сході майданчик доходив до опорної стіни тераси колишнього храму Афіни, де піднімалася колосальна статуя Афіни-Промахос (Афіни-Войовниці). Як розповідає Павсаній, цей монумент був такий заввишки, що моряки, обходячи мис Суніон, з відстані п’ятдесяти кілометрів могли розрізнити гребінь шолома і наконечник списа богині.

На круглому щиті статуї Афіни-Паллади Фідій зобразив битву греків з амазонками. Серед воїнів він створив своє зображення у вигляді старого, який підіймає камінь, і Перікла зі списом у руках. За це Фідія було звинувачено в безбожжі й засуджено до ув’язнення.

Так виглядав Акрополь наприкінці античного періоду. Багато мистецтвознавців стверджували і стверджують, що на землі немає ансамблів, рівних Парфенону. І ще про одну особливість варто нагадати, щоб підкреслити неоціненне значення храму. Йдеться про пропорції ансамблю, зокрема про вигин горизонтальних ліній і нахил вертикальних… Стіни і колони не стрімкі, а злегка нахилені усередину: на сім сантиметрів колони і на десять сантиметрів кутові колони, що мають діагональний нахил. Якщо внутрішня поверхня стін вертикальна, то зовнішня нахилена усередину. У такий спосіб обсяг храму вписується в піраміду, а не в паралелепіпед. Як зазначають архітектори, реалізація цих архітектурних тонкощів – неймовірне чудо. Досить уявити собі, що кожен камінь не прямокутний, а трапецієвидний і має свою особливу форму, обумовлену місцем, для якого він призначався.

Цей незрівнянний архітектурний витвір Фідій доповнив вирізьбленим у камені оздобленням; деяке з них збереглося і понині, будучи свідченням його творчого генія. Очевидно, немає сумнівів у тім, що скульптури фронтону він виконав сам за допомогою найближчих учнів Алкамена й Агоракрита. У них зображені народження Афіни і суперечка Афіни і Посейдона (бога моря) за володіння