Вікторі Драгон - Просто так вийшло (або Поворот долі), Вікторі Драгон

-” І хто ж ти такий ? Що я повинна відповідати на твої питання?”- дівчина ледь не дивилась зі сміху.

-” Емран Деміан ат Дінел.”- коротко представився хлопець.

Все , це була остання крапля . Дівчина почала реготати на всю округу.

Крізь сміх і сльози  вона сказала таку ж нісенітницю.

-” Ага , а я твоя сестра Саманта ат Дінел .” - глузливо відповіла Евелін.

-” Ні краплі не схожа .”- спокійно сказав він .

-”Досить ламати комедію. Їдь собі і залиш мене в спокої.”- вкотре відповіла вона .

Дівчина продовжила йти .

В одну мить перед нею з’явилась стіна чорного вогню . Із неї вийшов Танаеш. 

Зло глянувши , він нависнув над Евелін . Зріст був набагато вищий від неї.

-” Я задав тобі питання. Відповідай , або засаджу тебе за грати.” - розгнівано процідив він крізь зуби.

Що за?Якого біса ?

Очі дівчини розширились від подиву . Перед очима промайнув уривок лекції , яку розповідав куратор. Монархи королівства Валенсія.Чорний вогонь. Ним володіють лише члени королівської родини. І передається він лише спадкоємцю престолу…

Чорт забирай. Переді мною дійсно принц. Але чому в академії його всі називають Танаешем. І ніхто не говорить про те, що він член королівської сім'ї. Нічого не розумію…Все ж ситуацію це не змінює . Чого він на мене накинувся ?

-” Вас ,ваша високосте , спеціально навчали залякувати ні в чому не винних людей?”- спокійно запитала вона.

Помирати,  так достойно. Чого це він має мене ображати ? Ага щас.

Принц завмер і примружив очі.

Ну все , була рада пожити так довго.Магія на нулі , та і що я зможу зробити, навіть якби резерв був повний . 

Звук копит відволік їх від споглядання одне одного. І врятував дівчину .

Група темних стражів їхали на зустріч .Зупинились, спішились і вклонилися.

Вперед вийшов чоловік років сорока.  Ще раз склонив голову.

-” Ваша Високосте, може будуть ще якісь розпорядження?”- запитав страж.

-” Так , ось свідок викрадення. Доставити до міста і допитати .”- сказав він і рушив до свого коня . Мить і за ним тільки слід простиг.

Його Високість Емран Деміан ат Дінел

Осінні канікули,цілих три місяці з сім’єю. Святкування мого двадцятого дня народження. Жах , ледве витримав. Відтоді, неугомонна матінка, майже кожного дня влаштовує чаювання, запрошуючи до палацу дочок впливових родин. Почала свої катування.Вся надія була на сестру, яка теж повернулася з навчання. Але вона своїм зайнята. 

Брався за різні розслідування, допомагав батькові і їздив вирішувати нагальні питання в сусідніх містах ,лиш би бути подалі . 

Навіть до ельфів навідався, заодно побачився з Фіном .Королева Еландарії, готує дочку Меландріміель собі на заміну , так що Фінардерфін радіє життю. Пощастило, теж так хочу .

Нічого , ще місяць і розпочнеться навчання. Хоч відпочину до кінця року. 

Хоча навряд,за цей короткий період ,потрібно придумати план “ Як досягти помилування на п'ять років”. Бо після нового року її Величність вихопиться за мене зубами і не відпустить .

В голову не приходить ніякі ідеї. 

Займусь чимось корисним. Вирішив навідатись до місцевого відділення наглядачів, можливо є якісь новини . Ці зникнення досі повторюються. 

Одягнувся непримітно і вирушив на своєму породистому скакуні до столиці. Хоч можу скористатися переміщенням , але хотілося провітрити голову . Тим паче швидкість мого коня це дозволяла. Так що шлях , який долають карети майже за день ,для мене лише пару годин .

Залишив коня в стайні , і спокійно пішов до відділу. Дорогою зустрічаються перехожі, які знають хто я . Починають кланятись і вітати . Треба було все-таки одягнути амулет . Не люблю цю увагу .

Підіймаюсь по сходах. І машинально ловлю за руку , якусь розтяпу . Ледь носом не зарилась. 

Ха , знайомі люди. Роблю вигляд що не впізнав . Все ж таки вона знає лише мою личину. 

Дякує, задихалась . Навіщо так поспішати?Ненормальна.

Кличе мене на ім’я . На вигадане. Стою в ступорі. Машинально торкаюсь до грудей. Амулету ж немає. Не розумію що відбувається. Чи може вона не до мене . Оглядаюсь нікого крім нас на сходах . Дівчина схвильована, намагається щось сказати . Не можу зрозуміти. Присів і чекаю поки переведе подих. 

Починає розповідати про те ,що бачила викрадення, але не може дійти до відділу. Бігла сюди із за міста і не має сил. Далі не слухаю , нарешті зачіпка і перший свідок. Викликаю подумки Тінь і хватаю її на руки . Легенька . Закидую в сідло і пришпорюю коня . На ходу ловлю дівчину і притискаю до себе. Забув , що не всі звикли до такої швидкості. І навіть не подумав про те ,що Тінь може її скинути з себе , крім мене на ньому ніхто не їздив. Поводить себе спокійно, видихаю .

В голові думки лише про викрадення. Перша зачіпка за пів року, треба поспішати, може удастя вловити хоч якийсь магічний слід . Про те ,що вона називає мене Танаешем подумаю потім , не на часі. 

Швидко дістаємось місця злочину . Сканую магічний фон , лише відчуваю що тут справді стояв маг. Слід обривається. Сенсу погоні немає .

Евелін показує і розповідає як усе було . 

Щось не сходиться. Якби маг відчув поблизу дівчину , то вона б була уже мертва. Говорить що ховає магію , скептично реагую . В неї не може бути рівня архімага , я б відчув.

Каже це довга історія, переводить розмову на зниклу жінку . Жартую про те, що може це побачення. Дівчина зло дивитися і каже що я її бісю , хоче мене тріснути.

Мене ? Вдарити ? Ситуація стає комічною. Чорт , розслідування. Залишаю на місці злочину маячок .Подумки викликаю голову темних стражів , даю вказівки розслідувати цю місцевість.

Дівчина рушає в сторону міста .Пропоную підвезти. Відмовляється.

Треба вивести її на розмову і розібратися чому вона називає мене Танаешем. Може ельф розповів хто я насправді. Та ні , Фін би точно такого не зробив, сам ховається під личиною. Тут щось інше.