Брендон Сандерсон - Шлях королів. Хроніки Буресвітла

глянула на Шаллан, проте напружене обличчя наставниці було непроникне.

— Я чула, що з мене надто вимоглива та навіть немилостива наставниця. Це одна з причин, чому пошукачки моєї опіки нерідко отримують відмову.

— Пробачте мою слабкість, Ваша Світлосте, — мовила Шаллан, потупивши очі.

Та принцесі це не сподобалось.

— Я зовсім не хотіла сказати, ніби з тобою щось не так, дитино. А намагалася зробити прямо протилежне. На жаль, я… не маю в цьому достатнього досвіду.

— Ідеться про вибачення?

— Так.

— Бачте, яка річ, — почала дівчина. — Щоби просити вибачення з належною майстерністю, треба спочатку припуститися помилок. Тут і криється ваша проблема, Джасно. Бо це виходить у вас просто жахливо.

Вираз принцесиного обличчя пом’якшав.

— Король сказав, що ти збираєшся повернутися до родини.

— Що? Коли?

— Коли зустрів мене в коридорі за дверима, — пояснила та. — І нарешті дозволив провідати тебе.

— Звучить так, наче ви навмисно там чекали.

Джасна нічого на це не сказала.

— Але ж ваше дослідження!

— Цілком може проводитись у вестибюлі шпиталю, — вона помовчала, а тоді додала: — Упродовж кількох останніх днів мені чомусь важкувато зосередитись.

— Джасно! Це так майже зовсім по-людському з вашого боку!

Наставниця глянула на неї з докором, і підопічна здригнулася, відразу ж пожалкувавши про свої слова.

— Пробачте. Я нічому не навчилася, так?

— Або ти просто вправляєшся в мистецтві просити вибачення. Щоб раптова потреба вдатися до нього не застала тебе зненацька, як-от мене.

— Яка ж я розумниця!

— Твоя правда.

— А може, для одного разу вистачить? — запитала Шаллан. — Бо особисто я вже навправлялася донесхочу.

— Мені здається, — відказала Джасна, — що для консультації з цього питання нам варто було би залучити кількох сторонніх фахівців. Тож не сприймай мене як недосяжний взірець. Бездоганність легко сплутати з гординею, — вона нахилилася ближче. — Пробач мені, Шаллан Давар. Перенапружуючи твої сили, я, здається, зробила світові ведмежу послугу й позбавила його однієї з найвидатніших учених молодого покоління.

Шаллан зашарілася, почуваючись іще більш ніяково й винувато. Краєм ока вона глянула на правицю наставниці. Її обтягувала чорна рукавичка, ховаючи підробку. А пальці захищеної руки самої дівчини стискали капшук із Душезаклиначем. Якби лише Джасна знала!

А та дістала з-під пахви книгу й поклала її на ліжко поряд Шаллан.

— Це тобі.

Підопічна взяла подарунок. Розгорнула на першій сторінці, але та була чиста. Як і наступна. Та як і решта сторінок фоліанта. Ще більше спохмурнівши, вона підняла погляд на Джасну.

— Її назва — «Книга нескінченних сторінок», — пояснила наставниця.

— Ну, я майже впевнена, що в неї є кінець, Ваша Світлосте, — вона миттю догортала том до останньої сторінки й підняла її перед очі принцеси.

Джасна всміхнулася:

— Шаллан, це метафора. Багато років тому дехто дорогий моєму серцю зробив майже вдалу спробу навернути мене до воринізму. Й ось яким методом скористався.

Та схилила голову набік.

— Ти дошукуєшся правди, — повела далі наставниця. — Але й віри своєї не зраджуєш. Це заслуговує на повагу. Розшукай Конгрегацію щирості. Вона нараховує чи не найменше послідовників, а це — їхня священна книга.

— З порожніми сторінками?

— Саме так. Шануючи Всемогутнього, вони все ж керуються принципом, що завжди існують іще не відкриті істини. Тож цю книгу заповнити неможливо, позаяк постійно є чому вчитися. У цій конгрегації нікого й ніколи не карають за питання — навіть такі, що ставлять під сумнів засадничі постулати воринізму, — Джасна похитала головою. — Я не вмію пояснити їхньої логіки. Напевно, тобі вдасться знайти їх у Веденарі, хоча в Харбранті вони не представлені.

— Я… — Шаллан змовкла, зауваживши, як рука принцеси любовно затрималася на книзі. Вона нею дуже дорожила. — Я й гадки не мала, що знайдуться подвижники, ладні ставити під сумнів власні догмати.

Джасна звела брову.

— Шаллан, між прихильників усякої віри трапляються мудреці, як і серед будь-якого народу — достойники. Ті, хто справді шукає істину, завжди визнають чесноти своїх опонентів і готові вчитися в кожного, хто позбавляє їх від оман. А всі решта — єретики, воринці, ісперисти чи маакіянці — однаково зашорені.

Вона забрала долоню з палітурки і начебто зібралася вставати.

— Він помиляється, — ні сіло ні впало сказала Шаллан, усвідомивши дещо.

Джасна обернулася до неї.

— Кабсал, — пояснила дівчина, зашарівшись. — Він казав, ніби ви займаєтеся Спустошувачами, бо хочете спростувати воринізм.

Принцеса насмішкувато чмихнула.

— Я б не викинула чотирьох років життя на таке пустопорожнє заняття. Лише ідіот марнує сили на спростування. Нехай собі воринці вірять, у що заманеться: мудреці знайдуть у цій вірі розраду та благо, а дурні залишаться дурнями, у що б не вірили.

Шаллан нахмурилася. То навіщо ж Джасна вивчала Спустошувачів?

— О, диви. Про бурю промовка, а вона й на хату суне, — сказала принцеса, озираючись на двері палати.

І дівчина, здригнувшись, усвідомила, що крізь них щойно ввійшов Кабсал, вбраний у свою звичну сіру мантію. Він тихенько засперечався з медсестрою, яка тицяла пальцем на кошик у його руках. Але зрештою дала спокій рукам і подалася геть, залишивши поле битви за відвідувачем, котрий із переможним виглядом наблизився до Шаллан.

— Нарешті! — сказав він їй. — Старий Мунґам буває справжнім тираном.

— Мунґам? — перепитала вона.

— Подвижник, який тут за головного, — пояснив Кабсал. — Мене мали би впустити негайно! Адже я знаю, від чого тобі точно покращає!

І, широко всміхаючись, видобув слоїк варення.

Джасна залишилася сидіти на ослінчику, з протилежного боку ліжка поглядаючи на новоприбулого.

— А я вже була подумала, — сухо промовила вона, — що ти даси Шаллан спокій з огляду на те, що саме твоя надмірна увага й штовхнула її до відчаю.

Той зашарівся. І глянув на дівчину сповненими благання очима.

— Ти тут ні до чого, Кабсале, — заспокоїла його Шаллан. — Просто… я виявилась неготовою до життя далеко від родини. І досі не знаю, що на мене найшло. Раніше зі мною ніколи такого не бувало.

Подвижник усміхнувся й присунув ослінчик і для себе.

— Мені здається, — сказав він, — що люди тут так довго хворіють через нестачу барв у цих краях. А ще через брак годящої їжі, — він підморгнув і повернув слоїк у бік Шаллан. Його вміст