Аркадій Поважний - (кіносценарій) Колечко та фенька, Аркадій Поважний

То може відзначимо увечері примирення?

МАЙЯ

Тьху на вас.

Вона знову відштовхнула його руку, коли спробував обійняти.

З-за спини підійшла Світлана. Єхидно посміхалася.

СВІТЛАНА

Дарма то все, Віталію Валентиновичу, тут зуби зламаєте.

ВІТАЛІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

Це що побачимо.

СВІТЛАНА

Моя справа попередити. Пошкодуєте ж потім.

Віталій пішов злий по коридору.

ІНТ. КВАРТИРА ВІТАЛІЯ ВАЛЕНТИНОВИЧА. ДЕНЬ.

Квартира у сучасній будові. Займає цілий поверх. У залі все біле і меблі, і стіни. Прикрашено модерновими інсталяціями. Великий плазмовий телевізор, перед яким сидить Віталій, п'є каву.

До зали заходить мати Віталія. Жінка років 45. Вдягнута у колекційний білий костюм. Видно, вона кудись збирається. Дзвонить по телефону:

МАТИ ВІТАЛІЯ

Алло, Валерій, ти вже внизу? Так, чекай на мене. Спущуся за п'ять хвилин.

(тепер увага зосереджена на синові)

Так, Віталічку, що у тебе на роботі?

ВІТАЛІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

Усе без змін.

МАТИ ВІТАЛІЯ

Точно без змін? А ти не хочеш мені щось розказати?

ВІТАЛІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

(насторожено)

А що розказувати?

МАТИ ВІТАЛІЯ

Хто така Майя?

ВІТАЛІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

(розгублено)

Та так. Ніхто по суті. Медсестра нещодавно у нас працює.

МАТИ ВІТАЛІЯ

А до мене дійшло, що вона тебе взяла в оберт. Ти ж знаєш, я не допущу, щоб у моєму домі поселилася якась провінціалка, що й не нашого кола. Повторюю - я цього не допущу.

ВІТАЛІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

Та годі, мамо. Нічого там такого немає. Тим більше вона сторониться мене і це образливо.

МАТИ ВІТАЛІЯ

Пам'ятай, у тебе велике майбутнє і все залежить від того, як себе поставиш зараз. Якщо обереш собі тепер якусь вертихвістку, у якої тільки й думок, щоб запустити руку у наші рахунки, то відразу можна попрощатися з успішним майбуттям. А я, повторюю, цього не допущу. і мені байдуже сторониться вона тебе, чи ти її. Я неодмінно навідаюся на роботу і як слід поговорю із нею, та вашим начальником. 

ІНТ. ПАЛАТА ШПИТАЛЮ. ДЕНЬ.

У невеличкій палаті чотири ліжка з пораненими. Арсен на ліжку біля дверей, поруч на стільці Геник, видно, що прийшов із іншого лікарняного боксу. Арсен підключений до крапельниці, у нього перебинтована голова, видна, що там було оперативне втручання.

ГЕНИК

Ось так-то друже, проґавили ми підарське крило. Цигана шкода, його додому на Чернігів відправили. Аби ж не затримався, не відволікся на той пістолет, чи на що він там... Та що ж поробиш тепер.

АРСЕН

Де фенька?

ГЕНИК

Про це не тривожся. Айстра про все подбала. Я її попередив що це цінна річ для тебе. У камері схову лежить. Бо бракувало б якби ти шпиталь, як той московський бункер, погромив. Краще скажи, що лікар каже. Бо мені хлопці дзвонять, Дон обіцяв провідати.

АРСЕН

Дрібниця. Контузія, кілька уламків із черепа дістали та гомілки шрапнеллю посікло. Лікарка сказала мені багато антибіотиків накололи, потрібно компенсувати кисло-молочкой, чи йогурти пити, а у мене з дитинства через молоко шлункова диспозиція.

ГЕНИК

Раз треба, значить перетерпиш. Побігаєш до сортиру, а що тобі відновлюватися треба. Я он до війни гречку їсти не міг, аж до ригачки доходило, а в окопному житті так звикся, ти ж пам'ятаєш, ще добавки прохав.

Зайшла медсестра Світлана, тягнучи за собою процедурний візок. Підійшла до Арсена, щоб зняти крапельницю.

СВІТЛАНА

(до Геника)

Так, аудієнція завершена. Марш до своєї палати, зараз у тебе процедури.

Геник зітхнув. Підвівся.

ГЕНИК

Світланко, я від тебе готовий будь-яку процедуру прийняти.

СВІТЛАНА

То я зараз тобі відерну клізму поставлю.

Геник знову театрально зітхає і з понурою головою йде із палати.

ГЕНИК

Бувай командире. Мене женуть. Вона мене не любить.

Світлана знімає крапельницю. Помітила, що ін'єкція спершу була зроблена в іншому місці, не там де вона ставила систему, бо там де спершу вколола була підшкірна гематома.

СВІТЛАНА

(тривожно)

Хтось переставив крапельницю? Що Анастасія заходила?

АРСЕН

Ви просто у вену не попали, пішло під шкіру. Я сам переставив. Не хвилюйтеся, головна лікарка не дізнається. Новий вазофікс не ставлять бо у мене курс крапельниць незабаром закінчується.

Світлана взяла з процедурного візка шприц, наповнила його ліками.

СВІТЛАНА

(заграваючи)

Тоді підготуйте плацдарм.

Арсен повернувся на живіт, спустивши штани.

Яків, поранений в руку, на якій не було двох пальців, приєднався до розмови:

ЯКІВ

Свєто, а ти й мені зроби укольчик. Мій плацдарм завжди до твоїх послуг.

Світлана нічого не відповіла. Вийшла з візком.

ЯКІВ

(до Арсена)

Ну ти й тютя-матютя. Видно ж дівка на тебе око поклала.

АРСЕН

Я книжку в коридорі на підвіконні якусь бачив. Якове, не знаєш чия вона? 

ЯКІВ

Мабуть нічия.

ІНТ. КАБІНЕТ АНАСТАСІЇ ПЕТРІВНИ. РАНОК.

Майя поклала перед Анастасією папірець. Видно, що це заява на звільнення.

МАЙЯ

Ви були праві, медицина дійсно не моє. Піду на курси мінометниць, врешті я фахівець з математики. 

АНАСТАСІЯ ПЕТРІВНА

Ну ти даєш із медсестер до мінометниць. Ну то діло таке, ми ще обговоримо це. А поки прошу затримайся ще днів на три. Допрацюєш базу хоча б по важких, а там обіцяли спеціаліста доставити. Сама ж розумієш, у нас бардак при переводі важких до інших шпиталів. Нові лікарі не завжди розбираються із рукописними діагнозами, ото й доводиться відправляти хворих на повторне обстеження, а часто буває, що на життя пораненого грає час.

МАЙЯ

Дякую. Я розумію.

АНАСТАСІЯ ПЕТРІВНА

До мене чутки дійшли, що наш терапевт тобі проходу не дає. То може я поговорю із ним? Тим більше мати його вже дзвонила, розказує казна що. Я нічого не зрозуміла.