Nilett - Кінець світу: Естелла, Nilett

— Якби я міг…

— А ти бляха зможи. Бо я допоможу. Зі зламаними кінцівками далеко не підеш та багато не попрацюєш.

— Я теж тебе люблю друже.

Аарон, мабуть, в друге за своє життя покинув кабінет Кріса через двері, як і прийнято для звичайної людини без мутацій та над здібностей. Еліас більше не був його клопотом, натомість з’явилася робота яка більше підходила йому та його характеру як нянька. Зачистка.

У дверей його зустрів Фелікс, котрого успішно Вайт там і завернув, не пускаючи до кабінету друга зі словами ніби той взяв відпустку та нікого не приймає. Касандри одразу поруч не було. Натомість хлопець відвів його куди подалі, та там змусив зробити доповідь як другому засновнику. Фел спочатку сумнівався хоч і знав хто перед ним стоїть, але зрештою коли дізнався за Касандру та вирок прийнятий Крісом, то одразу почав свою щотижневу доповідь, навіть  вказавши у яку саме вітальню відвів жінку для «вечері».

Аарон дізнався за активність у правої стіни, та пообіцяв все перевірити особисто, адже після його останнього втручання у роботу патрульних груп пройшло вже досить багато часу. Настав час зробити перевірку, та за потреби навіть заміну в учасниках.

А вже через годину, відбулася та сама підставна вечеря, де на очах у декількох зарання поставлених осіб, Кріса було «отруєно». Касандра стала найненависнішою особою Естелли за якусь лише мить, а люди були готові на самосуд. План був ідеально виповнений, а старший Боу вирішив на декілька днів відійти від справ через «послаблення тіла від отрути».  

***

— Прошу, не треба… - молила вже котру годину жінка, зв’язана по руках та ногах мотузками. Очі вже її опухли від великої кількості сліз, а губи побіліли від пересушення.

— Дивно що ти не думала про наслідки коли робила все це з нашими людьми. Що тебе так мотивувало? На кого ти працюєш, що ризик бути спійманою для тебе не такий страшний як смерть?  

— Я… Я не… – жінка розривалася між тим аби сказати правду та промовчати. Страх явно починав брати верх у момент як до неї дійшло, що той хто за нею стоїть, явно не допоможе.

— Годі. Голова болить. – з тіні вийшов Аарон. Весь у чорному. Маска знову на обличчі, капюшон немов корона що приклеїлася до його голови, а ще й шкіряні рукавиці, щоб максимально ховати шкіру.

— Ти… Чому знову ти? – Раптом погляд жінки змінився на ненависний.

— Я. Добрий день. – кивнув той.

— Відпусти мене! Твій бос безпричинно осудив мене! Я ні в чому не винна! Нікого не труїла! Це була змова проти мене!

— Ти про кого?

— Що? – здивувалася раптом жінка.

— Хто мій бос?

— Як хто? – злякано поглядала та на Вайта – Ти ж посіпака Кріса! Його вірна собака!

— Помиляєшся. Я не його людина.

— Ха-ха! Невже ти один зі шпигунів якоїсь банди?

— А що якщо так?

— Ти… А ти хитрий…

— Можливо. – Аарон підійшов до Касандри, та сів перед нею навпочіпки, вкладаючи свої руки на її колінах – Може розкажеш мені щось цікаве? За плату можливо? У мене також багато цікавої інформації вже накопичено. За хорошу плату можу і поспівпрацювати або ж тебе звідси витягнути.

— … – жінка явно вагалася.

— Ооо, не прикидайся святою. Я давно знаю хто ти. З самого початку підозрював. – Хмикнув хлопець – Тож? Допоможемо один одному? Я тобі волю та інформацію, а ти мені данні про свого коханця. Якщо він заплатить мені, то дізнається багато цікавого. Слабкі місця, отримає людей… Вигідна пропозиція, як на мене.

— Чому ти вирішив зрадити свого боса?

— Бо він мені не бос. – Аарон відігравав роль так чітко та якісно, що Касандра почала вірити кожному його слову немов під гіпнозом.

— У мене є рація, схована за водосховищем під великим каменем. Вона налаштована лише на одну хвилю. Через неї ти зможеш зв’язатися з «КАТ-ом». Якщо будеш корисним йому, він щедро віддячить.

— Ясненько.

Аарон посміхнувся, повільно потягнувшись до свого обличчя рукою та торкаючись краю маски. У момент коли чорна масивна тканина спала з лиця хлопця, жінка з жахом усвідомила у яку пастку щойно встряла, як сама, так і прирекла угрупування свого чоловіка на вимирання.

Гострі зуби які в усіх людей асоціювалися лише з акулячими щелепами, тепер стояли перед нею, розтягуючись у широкій та самовдоволеній либі. Сльози страху та паніки наступали на очі жінки. Вона уявляла як ці зуби рвуть її. І це жахало.

— Ти… Ти…

— Монстр, інфікований, психований, дикий, відлюдник… Називай як хочеш. Всі ці слова мені до лиця мамцю. – почав він перераховувати всі клички які йому діставалися за останній час.

— Як таке можливо? – ледь промовила вона. – Монстри не можуть виглядати як люди… Ви не спроможні думати та розмовляти…

— Магія.

Відрізав Аарон, піднімаючись. Тепер коли він дивився на свою потенційну жертву зверху вниз, картина виглядала далеко не так як здавалося на перший погляд.