Ганна Едуардівна Єрмановська - Археологiя. Дитяча енциклопедія

Золота клинописна пластинка часів Дарія І

На розшифровку вавилонського клинопису пішло ще десять років. Слід зазначити, що працював над цим завданням не тільки Роулінсон, але саме він відкрив особливість ассиро-вавилонського клинопису: клинописні знаки, залежно від контексту, мали не одне значення – це були склади або слова. Під час праці багатьох учених над загадками вавилонської писемності в місті Куюнджик, там, де колись вів розкопки Ботта, було знайдено велику кількість глиняних табличок. Як з’ясувалося, це були своєрідні словники (точніше, «сіллабарії» – «складовники»), що містили слова, записані різними способами. У деяких сіллабаріях клинописні знаки були передані грецькими буквами (ці таблички належали до часів еллінізму, тобто IV–I ст. до н. е.). Використовуючи ці таблички, можна було перевірити правильність дешифровки. Лондонське Азіатське Товариство провело неймовірний експеримент. Четверо найвідоміших у ті часи спеціалістів у галузі клинопису отримали копії нікому ще невідомого ассирійського тексту з проханням розшифрувати його й відіслати назад. Ніхто із цих спеціалістів – англійці Роулінсон і Тальбот, ірландець Хінкс та німець Опперт – не знали, що кожен з них отримав той самий текст. Вони працювали за своїми власними методами, і переклади були майже однакові. Так, у 1857 році до наукового обігу ввійшов «Напис Тіглатпаласара, царя Ассирії у перекладі Роулінсона, Тальбота, Хінкса та Опперта». А через десять років з’явилися перші елементарні граматики ассирійської мови.

Вавилонські старожитності і чудеса

Розкопки Кольдевея

Роберт Кольдевей народився в 1855 році в Бланкенбурзі, в Німеччині. Він учився в Берліні, Мюнхені і Відні, студіюючи там архітектуру, археологію й історію мистецтва. До тридцяти років він встиг узяти участь у розкопках в Ассосі і на острові Лесбос. У 1887 році він вів розкопки у Вавилонії – у Сюргуле і Єль-Хіббі, у Сирії, у південній Італії і Сицилії, а в 1894 знову в Сирії. Від сорока до сорока трьох років він був викладачем в архітектурному училищі в Герлітці. Ці роки були для нього малоплідними.

Двадцять шостого березня 1899 року Кольдевей почав розкопки у Вавилоні, в східному районі Карс. На відміну від Ботта і Лейярда, він лише в основних рисах уявляв собі історію міста, руїни якого були сховані під шаром землі і щебеню. Розкопки в Хорсабаді, Німруді і Куюнджику і, насамперед, колосальна бібліотека Ашшурбаніпала дали чимало відомостей про південне Межиріччя: його історію, народи, що населяли цю область. Але який Вавилон постане перед ним? Найдавніший, що належить до епохи Хаммурапі, чи менш давній, той, який відбудували після жахливого розгрому, вчиненого Сінаххерібом? Який саме, Кольдевей угадав ще в січні 1898 року, коли не був навіть упевнений, що очолити розкопки доручать саме йому. Швидко ознайомившись із місцевістю, він послав Берлінському музею листа: «Виходячи з усього, – писав він з Багдада про Вавилон, – там будуть знайдені головним чином будівлі Навуходоносора».

П’ятого квітня 1899 року він писав: «Я копаю вже чотирнадцять днів. Усе склалося якнайкраще».

Перше, що відкрилося під час розкопок, була колосальна стіна. Уздовж цієї стіни він знайшов уламки, поки ще лише окремі фрагменти: левині гриви, пащі, хвости, пазурі, очі, ноги, бороди, очі людей, ноги якоїсь тонконогої тварини, найімовірніше, газелі, кабанячі ікла. На невеличкій ділянці у вісім метрів він знаходить майже тисячу уламків рельєфів. За його розрахунками загальна довжина рельєфів становила приблизно 300 м, і він у цьому ж листі додає: «Я розраховую знайти щонайменше 37 000 уламків». Непогані перспективи після чотирнадцяти днів розкопок!

Найдетальнішими описами давнього Вавилона ми зобов’язані мандрівникові Геродоту і медику Артаксеркса II – Ктесію. Найбільше вразила їхню уяву міська стіна. Про її розміри Геродот повідомляє такі дані, які протягом двох тисячоліть вважали за перебільшення, до яких схильні мандрівники. За його словами, стіна була такою широкою, що на ній могли вільно роз’їхатися дві колісниці, запряжені четвернею! Кольдевей знайшов цю стіну, щойно взявшися до розкопок. Однак надалі справа просувалася повільно: це були, мабуть, найважчі у світі розкопки. Тоді як на інших розкопках культурні шари знаходилися за 2–3 м, максимум за 6 м від поверхні, тут вони були перекриті дванадцятиметровим, а в деяких місцях і двадцятичотириметровим шаром землі і щебеню. Разом із двомастами робітниками Кольдевей копав день у день і взимку і влітку упродовж п’ятнадцяти років…

План міста Вавилон

Вавилоняни називали своє місто пупом неба й землі —«Бабілі, маркас шаме у ірсітім».

Він здобув свою першу перемогу, довівши, що слова Геродота навряд чи перебільшені. Кольдевей розкопав стіну із сирцевої цегли завширшки 7 м. На відстані приблизно 12 м від неї піднімалася інша стіна, цього разу з обпаленої цегли, завширшки 7 м 85 см, а за нею була третя стіна, яку свого часу, вірогідно, оперізував рів, що його наповнювали водою, коли місту загрожувала небезпека. Ця стіна була складена з обпаленої цегли і мала ширину 3 м 30 см.

Священними числами вавилонян були: 7, 12, 60, 360. Сліди цих вірувань присутні в сучасному календарі.

Простір між стінами, мабуть, був свого часу заповнений землею, найімовірніше, аж до краю зовнішньої стіни. Тут було де проїхати четвернею! Через кожні 50 м уздовж стіни стояли сторожові вежі. Кольдевей визначив, що на внутрішній стіні їх було 360, на зовнішній Ктесій нараховував 250 веж, і, виходячи з усього, що нам відомо, ця цифра цілком вірогідна. Знайшовши цю стіну, Кольдевей розкопав найграндіозніше з усіх, що колись існували у світі, міське укріплення. Стіна свідчила про те, що Вавилон був найбільшим містом на Сході, навіть більшим, ніж Ніневія. А якщо вважати містом «обнесене стіною поселення» (таке визначення давали місту в середні віки), то Вавилон був і залишається найбільшим містом, що існувало будь-коли у світі.

Перший звід законів, який дійшов до нас, склав вавилонський цар Хаммурапі. Еламіти вивезли базальтовий стовп із законами до своєї столиці, міста Сузи, де його й було знайдено.

Вавилон. Брама Іштар та «Висячі сади» Семіраміди. Реконструкція

Навуходоносор писав: «Я оточив