Міндзяк Андріана - Спадкоємиця легенд , Міндзяк Андріана

Мисливці не відступали. Вони не здавалися навіть тоді, коли Аурелія стояла перед ними, випромінюючи рішучість і силу. Біле плаття вже не було простим одягом. Це був прапор, під яким вона боролася, це було перше виявлення того, хто вона насправді. Всі присутні, від студентів до вчителів, мовчки спостерігали за тим, що відбувалося, відчуваючи, як їхня реальність починає змінюватися. Вони не могли повірити своїм очам.

Аурелія стояла, мовчки поглядаючи на мисливців, які, здавалося, готувалися до нападу. Їхні пістолети — спеціально розроблені для того, щоб знищити істот, подібних до неї — блищали на сонці, готові до бою. Вони не відчували страху. Вони були впевнені в собі.

Але тоді, як один з мисливців, не витримавши, зробив постріл, змінюючи хід подій, Аурелія діяла.

Куля, випущена з пістолета, не долетіла до неї. У той момент, коли вона відчула наближення небезпеки, її плаття спалахнуло вогняним червоним кольором. Це було не просто зміна кольору — це був знак, що з нею відбувається щось більше, ніж просто людська реакція. Плаття, яке спочатку було білим, тепер стало кроваво-червоним, як символ її сили, як символ тієї сили, яку вона тепер мала. Вона підняла руку, і моментально перед нею з’явився купол захисту — магічний, невидимий, непереможний. Він обійняв усіх людей навколо, не дозволяючи жодній кулі пройти крізь нього.

Один з мисливців, який зробив постріл, впав на землю, не маючи змоги навіть зрозуміти, що сталося. Він зник, наче його більше не існувало. Це відбулося так швидко, що навіть він не встиг зрозуміти, чому не зміг натиснути на спуск. Аурелія стояла в центрі цього хаосу, її очі, колись звичні і теплі, змінилися. Тепер одне було білим, а друге — червоним, майже чорним. Цей контраст — символ її природи. Вона була і ангелом, і демоном одночасно.

Лео, стоячи осторонь, не міг відвести погляду від Аурелії. Він зрозумів у цей момент, хто вона насправді. Тепер він бачив її справжню природу. Вона була не просто дівчиною з особливими здібностями. Вона була королевою, не просто однієї сутності, а обома одночасно — ангелом і демоном. Вона була істотою, що тримала на собі величезний тягар, і тепер її справжня сила проривалася назовні. Вона була головною у всьому, що відбувалося, і її сила, її велич була невимовною.

— Аурелія... — прошепотів Лео, дивлячись на неї, як на одкровення, що відкрилося перед ним. Він зрозумів, що їй належить не лише цей світ. Вона була не просто частиною обох світів, вона була їхнім керівником, їхнім правителем.

Мисливці, побачивши, що відбувається, почали відступати. Вони не знали, як боротися з тим, що було перед ними. Аурелія не просто демонструвала свою силу — вона її вивільняла, і з кожним її рухом ставало зрозуміло, що тепер вона може керувати тим, що знаходиться всередині неї.

Мисливці, які ще хвилину тому намагалися знищити її, зараз стояли, схиливши голови, не знаючи, що робити. Вони відчували себе безсилими, дивлячись на її справжнє пробудження. Вона не була просто дівчиною, що випадково потрапила до їхнього світу. Вона була правителем, і вони тепер знали це.

Аурелія зробила крок уперед, піднявши голову. Вона вже не та, якою була раніше. Вона була істотою, що поєднувала в собі і ангела, і демона, і це був її шлях. І цей шлях лише починався.

З її вуст зірвався голос, який ніби пробудив і саму землю:

— Тепер ви знаєте, хто я. І якщо хтось ще спробує протистояти мені, він відчує, на що здатна моя сила.

Її слова лунали через весь навчальний заклад, і всі, хто чув їх, відчули, як щось велике і невимовне починає рухатися. Це не було просто оголошенням її сили. Це був момент, коли вона визнавала свою справжню сутність.

Лео, хоча і був вражений її силою, все ж стояв поряд з нею, відчуваючи її присутність як щось більше, ніж просто людина. Вона була королевою всіх істот, і навіть він не міг повністю зрозуміти її роль у цьому світі. Але він був готовий йти за нею, куди б вона не вела.

Мисливці почали відступати, розуміючи, що ця битва програна. Але вони не забули її. Вони не забудуть, ким стала Аурелія.

Аурелія піднялася. В її рухах було щось величне, як у давнього бога, що вперше виходить на поверхню свого царства. Вона злетіла в повітря, мов вітрила небес, і зупинилася за кілька метрів від землі. Її біле плаття, яке вже стало кроваво-червоним, тепер здавалось наче полотно, переплетене з іншими світами. Її очі, одне з яких було білим, а інше червоним, випромінювали внутрішню силу, що перевищувала все, що бачили люди. Вони стояли мовчки, не знаючи, чи їй зараз можна вірити, чи ні, чи ця сила принесе їм смерть, чи нове життя.

Кожен погляд, кожен рух Аурелії був мов удар блискавки. Всі, хто спостерігав за нею, відчували в повітрі зміни — це був момент, коли вона виявила свою справжню сутність. Вона була не просто дівчиною, яка стала поєднанням ангела і демона. Вона була справжнім королем, правителем двох світів, що стояли на межі своєї долі.

Аурелія подивилася на Лео, і той, зрозумівши, що настав час для більшого, кивнув, ніби даючи згоду. Тепер, коли вона вперше відкрила свою справжню природу, це було лише початком великої зміни. Він знав, що її сила тепер стала частиною його світу.

— Я хочу мирного вирішення цього, — сказала Аурелія голосом, що був чутним навіть до тих, хто стояв далеко. Всі мовчки слухали її, навіть мисливці, що раніше відчували лише злість і прагнення знищити. — Я хочу, щоб люди і ці істоти жили в мирі. Вони не повинні бути ворогами.

З її слів лунали не просто прохання. Вони були наказом. І це було щось більше, ніж просто бажання. В її словах була сила, що змушувала навіть саму землю слухатися її волі. Всі присутні відчували, як цей момент переламує все навколо.

Аурелія підняла руку, і в її долоні знову з’явився кулон. Це був її зв'язок з іншими світами. З її кулону виникла силует дівчини, ангела, що була її заступницею — та сама істота, яку Аурелія не так давно зустріла в своєму світі. Дівчина-ангел з'явилася перед усіма, її обличчя було спокійним і сповненим мудрості. Вона дивилася на Аурелію, і в її очах можна було побачити глибоке розуміння і безмежну віру в свою підопічну.

— Я — її захисник, — сказала ангел, її голос був лагідним, але водночас потужним. — І я присягнулася служити їй, захищати її. А вона, в свою чергу, прагне того, щоб усі мали шанс на мир.

Аурелія дивилася на неї, і в її очах було відображення тих, хто був її справжнім союзником. Вона підняла погляд на мисливців, на всіх, хто стояв перед нею, і вони могли побачити в її очах ту саму безмежну відданість і рішучість.

— Я знаю, що ви хочете нас знищити, — сказала Аурелія, її голос був спокійним, але в ньому звучала сила, що лунала крізь кожне її слово. — Але ми не вороги. Я прошу вас: дайте нам шанс довести це. Я хочу побудувати мир між нашими світами. Я не дозволю, щоб хтось із нас був жертвою.

В цей момент мисливці зрозуміли, що їм доведеться зробити великий вибір. Чи можуть вони справді знищити її — ту, яка стала найбільшим доказом того, що вони не праві? Чи є в їхньому серці місце для сумнівів і для бажання зрозуміти? Хоча більшість з них залишалася настороженою, і хтось, можливо, все ще мав намір напасти, інші почали відчувати важливість її слів.

Замість того, щоб відразу атакувати, один із мисливців, який раніше був головним у нападі, затримав свою руку, що тримала пістолет. Його очі не могли позбутися того відчуття, що він стоїть перед кимось величезним. Його розум почав мучитися від питань, на які не було готової відповіді. Це була не просто дівчина. Це була сила, яка перевершувала все, що він знав раніше.

— Я не хочу, щоб ви гинули, — сказала вона, повертаючись до своїх союзників і, особливо, до ангела. — Я хочу, щоб всі мали шанс. Дайте нам можливість показати, що це можливо.