Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

      —  Так я ж не мутант, як ви, і не зможу рухатися з такою швидкістю, - відповів той, потираючи бік, куди припав удар Невіса.

     —  Ось не повірю, що в тебе не стоїть імплантів на посилення і витривалість. - сказав Рог підозріло дивлячись на Мгбанга.

     —  А ось і ні, я всі слоти витратив на збільшення інтелекту, пам'яті та реакції,- грубувато відповів він.

     —  Що ж так? - здивувався Ріг,- У вас же особиста сила в пошані.

      —  Вона то в пошані, але й думати деяким необхідно також,- сказав Мгбанга, піднімаючись на ноги,- я до того, як потрапити в цю діру керуючим, був помічником головного аналітика клану. Ще кілька років тому я передбачав подібний кінець клану, занадто багато на себе взяли. Адже такі запаси раксаніту коштують мільярди кредитів, і для безпеки необхідно було просто напросто поділиться з імператором. Але ні "Ми знайшли, значить наше і ні з ким ділиться ми не будемо",- явно когось перекривив він.

    —  Так ти в нас розумник виходить,- сказав Ріг.

    —  Так, розумник, тепер розумієте чому вам краще нести мене? -- запитав він у нас, на що відповів Невіс.

    —   І не мрій, будемо йти повільніше, але нас як верхових тварин використовувати не будеш. Ми щойно стали вільними і знову почуватися рабами не хочемо,- хоч і була логіка в словах Мгбанга, та попри це ми не збиралися почуватися рабами, нехай і на шкоду часу.

    —  Я вас попередив,- сказав Мгбанга і діставши з кишені навігатор, визначився з напрямком, куди нам треба йти.- Нам ще тисяча вісімсот п'ятдесят кілометрів у тому напрямку, ви думаєте, я зможу пройти таку відстань?

     —  Звісно зможеш, інакше ми тебе кинемо в лісі. Не міг ти зробити свою базу десь ближче? - запитав я у Мгбанга.

     —  Не міг,- відповів той,- Мені доводилося створювати її з величезною обережністю, щоб ніхто не дізнався про це. Перенаправляти ресурси для будівництва з шахти, а пригін мого особистого корабля це взагалі ціла епопея була. Мені довелося через десяті руки замовляти усунення капітана, який перегнав сюди корабель під полями невидимості.  Адже я давно передбачив подібний кінець клану, ось і готувався на цей випадок. Але атака була занадто швидкою і раптовою, я просто не встиг втекти до повного блокування системи.

    —  Я дивлюся, ти всіх, хто щось знав, у могилу відправляв, - вимовив я з презирством на нього дивлячись.

    —   А що тут такого, тільки мертвий може зберігати секрети. Хіба не так? - відповів він мені.

      Через фізичну слабкість номінального глави клану ми не могли проходити за день понад п'ятдесят кілометрів. Для нас ця відстань була ледь не прогулянкою, а от Мгбанга щовечора падав без сил.

     До кінця другого місяця ми нарешті досягли денного переходу до бази цього засранця. Ледве ми влаштувалися на нічліг, як Невіс підскочив до Мгбанга і зробив йому укол снодійного.

     —  Ось ми й дісталися корабля,- сказав він, перевертаючи главу клану на живіт і дістаючи інструменти для того, щоб витягти головний конектор.

    —  Ще не зовсім, але так близько. Ти вважаєш, що вже час? -- запитав Ріг.

    —  Та я ще сьогодні вранці помітив, які погляди він кидав на нас. Так дивляться на небіжчиків, -- відповів Невіс, -- Найімовірніше, десь по дорозі до бази на нас чекає смертельна пастка, а тому я вирішив перестрахуватися.
    —  Я теж помітив, як він став не стриманішим сьогодні, огризався,- зауважив я.

     —  Ну що ж, тепер подивимося, яку пісеньку він заспіває,- сказав Рог,- Мені вже набридло прикидатися довірливим дурником. Ніби він не знає, що в інших державах про особливості їхньої психології всі знають.

    —  Все протягом години, його нейромережа працюватиме лише над усуненням ушкоджень бездротового інтерфейсу. --Сказав Невіс після того, як увімкнув активатор у напрямку голови Мгбанга.

    —  Думаю, його треба зв'язати або в тебе є щось паралізуюче? -- запитав Троді в брата.

    —  Є, але на такого шкода витрачати, краще зв'яжемо.- відповів Невіс.

    —  А як щодо голосового управління? -- запитав я,- Він зможе активувати систему захисту голосом.- запитав я.

    —  Не хвилюйся Льоха, на цей випадок я зараз його язичок відріжу,-- кровожерливо промовив Невіс, я навіть здивувався, таким його жодного разу не бачив,--Жартую,-- розреготався той,-- Я просто зараз вколю релаксант у м'язи язика, він не зможе навіть поворухнути ним кілька днів.

     —  Я вже повірив, що наш квиток із планети так тебе дістав, що ти до кривавого варварства опустився,- сказав Ріг.

     —   І нічого це не варварство, ви просто нічого не розумієте у військовій справі, -- нібито образившись, вимовив Невіс, і, повернувшись до нас спиною, зробив укол Мгбангу: -- Все, тепер він точно безпечний.

     —  Так навігатор показує відстань у сорок два кілометри до тунелю, що веде на базу,-- вимовив Троді, який знається на навігаторі Мгбанга, щоправда для його роботи довелося ручку навігатора збризнути його кров'ю. У ручці навігатора було встановлено найпростіший ДНК аналізатор.

     —  Що з приводу пасток? --запитав Ріг, -Там нічого не позначено?

     —  Ні тільки маршрут прокладений до входу в тунель. Гадаю, пастки чекають на нас уже в тунелі, - у цей момент прокинувся Мгбанга і спробував щось сказати, але зміг лише відкрити рот. У його очах відбилася паніка, він не розумів через що раптом ми так різко змінили своє ставлення до нього. Адже ще вчора ми з ним поводилися як добрі знайомі.

    —  Дивуєшся? -- запитав я в нього, той очима підтвердив моє запитання, - Думав, ми не знаємо, як ви, аварці, шануєте договори з іншими народами? Так що вибач, але в такому стані тебе доставити на корабель буде для нас безпечніше.    

    —  Та що ти з ним няньчишся, кидай на плече і побігли, - сказав Невіс, -Зараз ще разочок зроблю і можемо йти, - після цих слів Невіс взяв активатор і ще раз увімкнув його в напрямку голови Мгбанга, - Найкраще кожних хвилин сорок активувати, нейромережа в нього крута, може, й швидше впорається з ушкодженнями.