Nilett - Кінець світу: Естелла, Nilett

— Що? – Кріс явно був у повному шоці від картини чиїм свідком на жаль мав бути. Чувак ледь не вмираючий на його дивані просить воду.

— Водаа, Н2O. Хімічна речовина у вигляді прозорої, безбарвної рідини без запаху і смаку, а кожна її молекула містить один атом кисню і два атоми водню, які з'єднані ковалентними зв'язками. Так більше зрозуміло що я саме хочу? – Елі немов той геній, вирішив поблискати розумом. Шкода лише що не на тих людей натрапив.

— Де ти кажеш цього клоуна надибав? – Боу тримався за голову поки вислуховував розумну репліку рудого та мріяв про те як викидає його зі свого кабінету до біса.

— Я не спеціально. Клянуся тобі своєю гордістю та самолюбством, якби знав що це за дебіл, не рятував би. – Вайт підняв руку до серця поки клявся у своїй невинності.

— Взагалі то я все чую! – Ледь не вмираючи пробурчав Елі.

— Ми й не шифрувалися.

— Я думав ти адекватний лідер Королю, а виявляється такий же самий як і Аарон.

— А ти думав ми просто так, або за красиві очі ще не повбивали один одного? – Кріс питально підняв брову.

— Та ну! Я ж з вами поладнати хочу! Може б з нас трьох вийшла непогана команда!

— Хріновенько у тебе виходить місцями язиком трепетати.

— Боже який грубий!

— Я хлопець. Радій що стримуюсь.

— Навіть чоловіки можуть бути вихованими.

— Ввічливість це не про Аарона.

Піджартував Кріс, встаючи зі свого крісла. Він дістав з шухляди порожню склянку з якимись таблетками, а потім з полиці поруч прихопив і невідкриту пляшку води яку йому принесли вже три дні тому. З таким набором, направився до Еліаса, та поклав все перед ним.

— Випий це. То ще помреш прямо тут.

— Ти мій герой Крістофер! Вічно т обі клянятися буду! – прикинувся той вдячним аж за край. Хоча на ділі ж сам випрохав більшу частину набору три хвилини тому.

— Кріс. – поправив той – Ненавиджу подовжений варіант свого імені.

— Може тебе Королем називати? – хитрі гетерохронні очі піднялися на старшого Боу, немов очікуючи якусь цікаву для себе реакцію.

— Просто Кріс. – фиркнув лідер та відійшов від Брайта від гріха подалі поки не потрапив під вплив провокатора.

— Добре. Запам’ятаю. – якось дивно посміхався той.

— У тебе надто хитра пика. Перероби її назад в тупорилу. – зробив заяву Аарон, котрий комфортно увесь час сидів біля вікна та ще й курив.

— Агов! Знову задимів весь кабінет! Тільки відвернися від тебе а ти вже чудиш!

— Не хотів втручатися у вашу цікаву любовну драму. – крутив він очима, явно плануючи запалити наступну сигарету. Але отримав по потилиці книгою. Точніше майже. Він схопив її перед тим як та долетіла до цілі із максимально вдоволеною від ситуації либою.

— Закрийся. – Скривив гримасу Кріс, незадоволено цокаючи язиком. Він не зміг попасти у нього. Хоча дуже хотілося.

— Ха-ха-ха! У тебе непогані жарти Аароне. – посміявся Еліас коли зрозумів, що слова чорноволосого заділи лідера.

— Я не жартував. – промовив він розслаблено, та не продовжив цієї теми. Хто хотів, і так все зрозумів. – Чому ти покликав? – перевів він тему, не бажаючи більше тягнути час.

— Ну… – глянув той на рудого з недовірою.

— Говори. Він і так не покине Естеллу наступні декілька тижнів. Телефони не працюють, рації у нього немає, пристроїв прослуховування також. Тож навіть притому, що він шпигун, докласти не зможе нікому. Втекти йому не дам. Пташка у клітці.

— Ге? Ти коли прошарити мене встиг? – здивовано вскрикнув Елі.

— Ще в момент коли тебе рятував від тих амбалів. Забув як часто стояв поруч зі мною?

— … Але ж ти не торкався… – раптом задумався рудий, та на мить замовк – Я… Той… Краще водички поп’ю.

— Попий.

Еліас налив собі води у напівпрозору склянку, та з пластинки виколупав дві таблетки, за один раз ковтаючи обидві, та відкидаючись на дивані. Кріс зітхаючи повернувся до свого столу, ще раз глянувши через плече на рудоволосого хлопця. Йому досі було чомусь не по собі від присутності чужака на своїй території.

— Здається Фелікс нарешті дістав докази що до причетності тієї дамочки. Тепер ми зможемо прилюдно осудити її за злочини та засудити через зраду. Люди не зможуть захистити її. Залишилося лише добити її нашим планом і все. Її грі кінець.

— Це ота Касандра? І що ж він такого накопав на неї що навіть гуманність покине людей?

— Так, я про неї. Та про її спільників яких вдалося викурити зі своїх нірок. – Кріс знову поглянув на лежачого Еліаса та замовк, невпевнено зиркаючи ще й на Вайта. Але Аарон заспокоїв співрозмовника кивком голови – Фелікс зловив її на прямій змові з охоронцем у задньої брами. Касандра намагалася підкупити його як продовольчою вигодою та обіцянками про підвищення на ранговій сходинці, так і ескортними послугами.

— Жадібність людей ніколи не зникне. Навіть у такий тяжкий час.