Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

— Отже, — сказав Голден. — Цей камбуз може бути набитий

тисячею заражених людей чи більше?

Ларсон знизав плечима, що було майже непомітно під його

скафандром.

— Може, чудовисько їх убило і склало там.

— О, я думаю, саме так і сталося, — Голден дістав пістолет

і відтягнув затвор, щоб дослати патрон. — Але дуже сумніваюся, що вони залишилися мертвими.

Перш ніж Ларсон устиг запитати, що це означає, Голден через

костюм відімкнув люк.

— Коли я відчиню люк, якомога швидше біжи до ліфта. Я буду

відразу за тобою. Не зупиняйся за жодних обставин. Ти просто

мусиш привести мене в інфоцентр! Зрозумів?

Ларсон кивнув усередині шолома.

— Добре. На рахунок три.

Голден почав відлік, однією рукою тримаючи люк, іншою —

пістолет. Він долічив до трьох і відштовхнув люк. Ларсон

притиснувся ногами до стіни й відштовхнувся в коридор по той

бік.

У повітрі навколо них, як світляки, висіли сині вогники. Як ті, про котрі повідомляв Міллер, коли був на Еросі вдруге. Того

разу, коли він не повернувся. Світлячки були і тут.

У кінці коридору Голден побачив двері ліфта. На магнітних

черевиках він важко закрокував за Ларсоном. Десь на середині

коридору Ларсон пролетів повз відчинений люк.

Молодий матрос заволав.

Голден біг так швидко, як йому дозволяли незграбний

захисний скафандр і магнітна підошва. Ларсон продовжував

летіти коридором, але кричав і борсався у повітрі, як той, хто

тоне, але намагається пливти. Голден був уже майже біля люка, коли щось вилізло звідти йому назустріч. Спершу він подумав, що це ті самі блюваки, яких бачив на Еросі. Воно рухалося

повільно, а груди флотського однострою були залиті брунатною

блювотою. Аж тут воно підняло очі на Голдена, і за ними

засяяло слабке синє світло. У погляді зомбі світився розум, якого не було у тих, що на Еросі.

Протомолекула навчилася дечого на Еросі. Це була нова, вдосконалена версія зомбі-блювака.

Голден не перевіряв, на що вона здатна. Не зупиняючи кроку, підвів пістолет і вистрелив у голову. Відчув полегшення, коли

в очах зомбі згасло світло і воно обертами відлетіло від палуби, при цьому по дузі розбризкуючи брунатний слиз. Проходячи

повз відчинений люк, Голден ризикнув поглянути всередину.

Там було повно зомбі-блюваків. Сотні. Всі їхні бентежно сині

очі націлені на нього. Голден повернув до коридору і побіг. Він

чув, як позаду піднімається звукова хвиля — це зомбі завили

в один голос і поповзли за ним по підлозі та стінах.

— Давай! Лізь у ліфт! — кричав він Ларсону, лаючись через те, наскільки його сповільнював важкий костюм.

— Боже, що це було? — спитала Наомі.

Голден уже й забув, що вона дивиться. Він не став марнувати

повітря на відповідь. Ларсон отямився після паніки й заходився

енергійно відчиняти двері ліфта. Голден підбіг до нього

й озирнувся через плече. Позаду коридор заповнили десятки

синьооких зомбі-блюваків, що, мов ті павуки, повзли по стінах,

стелі й палубі. Плавучі сині вогники кружляли на невідчутних

для Голдена потоках повітря.

— Поквапся, — кинув він до Ларсона, прицілюючись

у найближчого зомбі та випускаючи кулю йому в лоба.

Той відлетів од стіни, розбризкуючи у польоті слиз. Наступний

зомбі відштовхнув першого зі шляху, і той обертами полетів

коридором у їхній бік. Голден ступив перед Ларсоном, щоб

захистити мат роса, і бризки брунатного слизу покрили

Голденові груди та візор. Смертний вирок, якби вони двоє не

були в герметичних кос тюмах. Він стримав дрижаки й поцілив

у ще двох зомбі. Інших це навіть не сповільнило.

Позаду Ларсон вилаявся, коли частково відчинені двері знову

захлопнулися, притиснувши йому руку. Матрос удруге розсунув

їх, відштовхуючись спиною і ногою.

— Зайшли! — крикнув Ларсон.

Голден почав задкувати до ліфтової шахти, спорожняючи дорогою магазин. Ще пів дюжини чудовиськ завертілося, розбризкуючи слиз. А тоді він опинився у шахті, й Ларсон поштовхом

зачинив двері.

— На рівень вище, — сказав Ларсон, задихаючись од страху

й напруження.

Він відштовхнувся від перегородки, підлетів