Ганна Едуардівна Єрмановська - Археологiя. Дитяча енциклопедія

Вічною своєю славою Ашшурбаніпал зобов’язаний заснуванню бібліотеки, що була призначена «для його особистого користування». Знахідка цих табличок була останнім тріумфом Лейярда-археолога. Поступаючись своїм місцем іншим, він повернувся після цього до Англії і цілком присвятив себе політиці.

Знайдена ним бібліотека була свого роду ключем до всієї ассиро-вавилонської культури. Зібрання було систематизовано; частину табличок цар одержав із приватних колекцій, значна ж частина є копіями, що їх цар наказав виготовити у всіх провінціях своєї країни. Посилаючи свого чиновника Шадану у Вавилон, він дав йому таке напучення: «У той день, коли ти одержиш цього листа, візьми із собою Шуму, брата його Бель-етира, Апла та художників з Борсиппи, яких ти знаєш, і збери всі таблички, що зберігаються в їхніх будинках і в храмі Єзіда». І закінчує лист такими словами: «Дорогоцінні таблички, копій яких немає в Ассирії, знайдіть і доставте мені. Я написав головному жерцю і губернатору Борсиппи, що ти, Шадано, будеш зберігати ці таблички у своєму сховищі, і вимагав, щоб ніхто не відмовлявся надавати їх тобі. Якщо ви довідаєтеся, що та або інша табличка чи ритуальний текст підходять для палацу, знайдіть, візьміть і надішліть сюди».

Крім того, у нього працювали вчені і ціла група майстрів-переписувачів. Таким чином, Ашшурбаніпал створив бібліотеку, у якій була представлена вся наука, усі знання того часу, але, оскільки в ту епоху наука тісно перепліталася з магією, вірою в різні дива й чари, значна частина бібліотеки була заповнена всілякими замовляннями, ритуальними текстами. Втім, бібліотека налічувала досить багато медичних текстів, правда, і написаних знову-таки з неабияким ухилом у магію, а також табличок, що містили відомості з різних галузей філософії, астрономії, математики, філології. (Саме тут, у надрах пагорба Куюнджик, знайшов Лейярд ті шкільні таблички, що виявили таку неоціненну допомогу при дешифруванні клинопису.)

Нарешті, в бібліотеці були зібрані царські укази, історичні нотатки, палацові записи, що мають політичний характер, і навіть літературні пам’ятки – епіко-міфічні розповіді, пісні і гімни. А під цим усім зберігалися глиняні таблички, на яких був нанесений текст найбільшого надбання літератури месопотамського світу, одного з найвидатних епосів світової літератури – сказання про великого і грізного Гільгамеша, що був «на дві третини бог, на одну – людина».

Цар, який жадав безсмертя

Однак ці таблички знайшов уже не Лейярд, а людина, яку незадовго до цього звільнила одна експедиція з тяжкого полону в Абіссинії, що тривав два роки. Коли б Лейярд відкрив ще й ці таблички, він би переповнив чашу своєї слави, оскільки сказання про Гільгамеша було цікавим не тільки з погляду літератури: в ньому містилася розповідь, що кидала світло на наше найдавніше минуле, розповідь, яку й понині ще вивчають школярі всієї Європи, хоча до знахідки на пагорбі Куюнджик ніхто навіть не підозрював про справжнє походження цієї історії.

Ормузд Рассам був помічником Лейярда. Коли Лейярд почав свою міністерську кар’єру, Рассам за дорученням Британського музею став його спадкоємцем.

Успіхи Рассама були анітрохи не меншими за успіхи Лейярда, але в нього не було тих переваг, що створили славу його попереднику: він не був першим і, отже, не міг розраховувати, що його відкриття викликатимуть сенсацію.

Рассам розкопав за чотирнадцять кілометрів від Німруда залишки розташованого терасами міста, і серед незліченних всіляких знахідок знайшов бронзові ворота висотою близько семи метрів – перший і єдиний на той час доказ існування в палацах Межиріччя дверей та воріт. І, нарешті, знайшов таблички з епосом про Гільгамеша. Однак по-справжньому це надбання, що відкривало завісу над минулим, поцінували лише згодом, в наступні роки.

Зробити це зміг Джордж Сміт. Він не був фахівцем-археологом – він був гравером.

Народився Сміт 26березня 1840року в Челсі, поблизу Лондона. З дивовижним завзяттям цей самоук вивчав вечорами у своїй комірчині перші публікації ассирійських документів і у двадцять шість років опублікував кілька невеликих статей про деякі, тоді ще суперечливі тлумачення клинописних знаків. Ці статті привернули до себе увагу вченого світу. Через два роки він став асистентом єгипетсько-ассирійського відділення Британського музею в Лондоні. Він помер рано, у тридцять шість років, залишивши чимало своїх праць і прославивши своє ім’я нарівні з іншими видатними відкривачами.

Протягом 1872 року цей колишній гравер день при дні сидів над розшифровкою і розбором табличок, що їх надіслав до музею Opмузд Рассам.

Рельєф із зображенням Гільгамеша

У той час ніхто навіть не підозрював про існування вавилонсько-ассирійської літератури, що була б гідна посісти своє місце поряд з іншими великими літературами, і Сміт, сумлінний, але, напевно, далекий від муз учений, навряд чи ставив собі за мету відкривати її. Проте, розпочавши дешифрування тексту, він захопився розповіддю, яка зацікавила його не так своєю формою, як змістом; що далі він читав, то все більше брав до серця те, що повідомляла йому ця оповідь.

Це була розповідь про могутнього Гільгамеша; Сміт читав про подвиги цього героя і лісової звіроподібної людини Енкіду, якого привела до міста Урук, жриця богині Іштар, для того щоб він переміг Гільгамеша гордовитого; однак сутичка закінчилася внічию, а Гільгамеш та Енкіду стали друзями, уклали довічну спілку і зробили удвох чимало героїчних діянь: вони вбили Хум-бабу, грізного господаря кедрового лісу, а Гільгамеш навіть кинув виклик богам, грубо образивши Іштар і відкинувши її божественну любов.

Рельєф із зображенням Гільгамеша

Долаючи труднощі дешифрування, Сміт читав про те, як помер від страшної хвороби Енкіду, як оплакував його Гільгамеш і як вирушив він, щоб уникнути тієї ж долі, на пошуки безсмертя. Він іде до Утнапіштіма, прабатька, якому свого часу, коли боги наслали на людство велику покару, єдиному з усіх людей був дарований порятунок і безсмертя. І Утнапіштім, прабатько, розповів Гільгамешу історію свого чудесного порятунку…

Я відкрию, Гільгамеше, таємне слово,

І таємницю богів розповім тобі я.

Шуруппак – місто, що ти знаєш.

Що лежить на березі Євфрату;

Це місто давнє, близькі до нього боги.