Джоан Роулінг - Бентежна кров, Джоан Роулінг

— Якщо ви не знаєте більше нічого, крім того, що написали у книжці...

— Бреннер хотів, щоб Марго Бамборо вигнали з лікарів к бісовій матері. Одного разу прийшов до нас на обід і тільки про це й торочив. За кілька тижнів до її зникнення. Ось,— задерикувато кинув Оукден,— у книжці цього не було, бо мама не хотіла, щоб я таке писав.

— І чому?

— Лояльність,— пирхнув Оукден.— А я тоді старався не засмучувати сердешну, бо почалися розмови про те, щоб мене викреслити з заповіту. Старих жінок,— додав шахрай з тюремним строком за плечами,— легко переконати в чому завгодно, якщо за ними не наглядають. У вісімдесяті вона здружилася з місцевим вікарієм. Я боявся, що гроші підуть на новий церковний шпиль, якщо я за нею не пригляну.

— Чому Бреннер хотів, щоб її вигнали?

— Вона оглянула якогось малого без дозволу батьків.

— Не сина Дженіс? — запитала Робін.

— Я що, з тобою розмовляю? — огризнувся Оукден.

— Так,— загарчав Страйк,— стежте за язиком. То був син Дженіс чи ні?

— Може,— відповів Оукден, і Робін зрозуміла, що він не пам’ятає.— Суть у тому, що це неетично — оглядати дитину без присутності батьків. Старий Джо за це вчепився. Все повторював, що доможеться, аби її за це викинули. Ось. Як гадаєте, міг я таке вичитати в некролозі?

Оукден допив коктейль і заявив:

— Ще такий хочу.

Страйк проігнорував це та спитав:

— Отже, це було за два тижні до зникнення Бамборо?

— Десь тоді, так. Ще не бачив, щоб старий негідник так тішився. Старий Джо любив карати людей. То був злобний старий чорт, правду кажучи.

— В якому сенсі?

— Казав моїй старій, що вона мало мене б’є,— мовив Оукден.— А вона й послухалася. За кілька днів дурепа спробувала мене відшмагати, але я її навчив більше так не робити.

— Правда? Сам її побив?

Близько посаджені очі Оукдена роздивлялися Страйка, ніби Оукден вирішував, варто його научати чи ні.

— Якби мій батько був живий, він мав би право мене покарати, але щоб вона мене принижувала за вказівкою Бреннера? Я цього не стерпів.

— Наскільки близькими були стосунки Бреннера й вашої матері?

Оукден зсунув брови.

— Лікар і його секретарка, не більше. Більше нічого між ними не було, якщо ти на це натякаєш.

— Тобто вони не лягали полежати після обіду? — спитав Страйк.— Вона не здавалася сонною після візитів Бреннера?

— Не треба судити всіх матусь за своєю,— сказав на це Оукден.

Страйк відзначив шпильку недоброю усмішкою і спитав:

— Ваша мати просила Бреннера виписати свідоцтво про смерть вашої бабусі?

— А це взагалі до чого?

— Просила?

— Не знаю,— відповів Оукден, знову кинувши погляд на двері.— Звідки ти таке взяв? Чого взагалі про це питаєш?

— Лікаркою вашої бабусі була Марго Бамборо, так?

— Не знаю,— відповів Оукден.

— Ви пам’ятаєте кожне слово, яке ваша мати сказала про Стіва Датвейта: і що він фліртував з реєстраторками, і що вибіг у сльозах з кабінету,— але не пам’ятаєте, як саме впала зі сходів ваша бабуся й забилася на смерть?

— Мене там не було,— заявив Оукден.— Я був у друга, коли це сталося. Прийшов додому, а там «швидка».

— Отже, вдома була тільки ваша мати?

— Та до чого тут це, ми ж про...

— Як звали друга, у якого ви тоді були в гостях? — спитав Страйк, уперше розгорнувши записник.

— Що ти робиш? — спитав Оукден, спробував засміятися і впустив останній шматок сандвіча на тарілку.— На що ти, бляха, натякаєш?

— Ви не хочете сказати, як його звали?

— Та якого я маю... то був однокласник...

— Дуже зручно для вас і для матері, що Мод так упала,— сказав Страйк.— Маю інформацію, що вона в тому стані не повинна була спускатися сходами сама. Ви успадкували будинок, так?

Оукден повільно похитав головою, ніби дивуючись неочікуваній тупості Корморана Страйка.

— Серйозно? Ти намагаєшся... Ого. Ого.

— Отже, ви мені не скажете, як звали вашого однокласника?

— Ого,— знову спробував розсміятися Оукден.— Ти думаєш, що можеш...

— ...шепнути знайомому журналісту, що ваша блискуча кар’єра обманщика бабусь почалася з гарненького штурхана в спину власній бабусі? О так. Це я можу.

— Ану зажди хвильку...

— Я в курсі, що ви думаєте, ніби поставили пастку на мене,— сказав Страйк, нахилившись уперед. Весь його вигляд випромінював загрозу, і краєм ока Робін побачила, що чорнява жінка в чеонгсамі та її партнер сторожко дивляться в їхній бік, не донісши напої до губ.— Але поліція досі має записку, надіслану в 1985 році, де сказано, що треба копати під мальтійським хрестом. Нині технології аналізу ДНК значно просунулися вперед. Гадаю, вони зможуть дослідити слину на конверті.

В Оукдена знову смикнулося око.

— Ви хотіли відновити інтерес преси до справи Бамборо, щоб люди зацікавилися вашою сраною книжкою, так?

— Я ніколи...

— Попереджаю вас. Якщо заговорите до газетярів про мене й мого батька чи моє розслідування справи Бамборо, я зроблю так, що вас прищикнуть за ту записку. А якщо раптом не вийде — вся моя агенція перекопає всю вашу жалюгідну біографію, аж поки ми не знайдемо, з чим піти до поліції. Зрозуміло?

Оукден на мить занервував, але швидко