Олена Гриб - Шазілір. Дорога надії, Олена Гриб

Знову настала рутина… Вона не давала спокою!

Щось постійно заважало, порушувало ритм, кликало геть від встановленого порядку речей. Рейн не противився цьому. Яка різниця, на що витрачати життя? Все – тлін, але смачна їжа та приємна компанія нітрохи не гірші, ніж проводити дні, дивлячись на порожню стіну.

Навесні містом пролетіли дві новини. Перша: пані Керрейт склала іспит і отримала стрічку чиновниці вищої категорії. Друга: з'явилися ліки від ібіської зарази. Поки що магічні і дорогі, але це було краще, ніж нічого, та й із приходом тепла хвороба затихла.

А на початку літа повернулася Блекка Чарра. Не одна – з шестимісячною дівчинкою, яку називала своєю дочкою.

Пліткарі гули як навіжені, а тим часом старий пан Чарра заклав на території проклятого села фундамент санаторію і збирався гребти гроші лопатою. Блекка брала активну участь у цьому починанні і, здавалося, геть-чисто забула про існування губернатора.

Вона прийшла до Рейна першого дня другого літнього місяця. Вилаяла його холостяцьку квартиру, але залишилася на ніч, причому заперечення не приймалися, та Рейн не надто й опирався.

– У цей сарай я більше не прийду, – заявила Блекка вранці. – Переїдь у пристойне місце.

– Не треба дякувати мені, пані. – На холодну голову Рейн вирішив, що вловив суть її зацікавленості, і це не сприяло гарному настрою. – Я витяг вас, ви витягли мене… Ми квити. Розрахувалися повністю.

– Я розрахувалась, а ти розплачуєшся за мої сукні, – безапеляційним тоном оголосила Блекка. – Десять штук. Шовк, мереживо, атлас… Повіки не вилізеш із боргів.

– Одну я вже відпрацював, – спробував пожартувати Рейн. – Точніше, три.

– Три найдешевші ґудзики. – Пані Чарра була непохитна. – Щоб погасити весь борг, тобі ще гарувати й гарувати, а відсотки, сам розумієш, додаються. Щось не влаштовує? Кажи як є.

Рейн бачив у її очах: якщо він заперечить, Блекка більше не з'явиться. Вона помітно подорослішала і вже навчилася чути «Ні». Без неї буде спокійно… А з нею час пролетить непомітно. Віднедавна другий варіант приваблював більше.

– Я відпрацюю, пані Чарро, – сказав Рейн з усмішкою. – Дякую за можливість.

– Хто б сумнівався. – Блекка набула серйозного вигляду, але в її погляді танцювали іскорки. – Лінуватись я тобі не дозволю.

– Матиму на увазі, – погодився Рейн.

– Я використовую тебе, ясно? Не плекай ілюзій!

– Так, пані. Я вас теж.

Блекка цьомкнула його в щоку і вибігла на ґанок.

– Це не вільні стосунки! – крикнула на всю вулицю. – Я пристойна жінка! Знайдеш іншу – мій тато тебе з-під землі дістане і назад закопає.

– І тобі гарного дня, – відповів Рейн тихо. Годинник натякав, що на роботу він сьогодні запізниться. – Ех, жінки… Хоч хтось із вас знає, чого хоче?

Життя безперечно звернуло в іншу колію. Рейн не збирався фантазувати, куди це приведе. Досить і того, що він вибрався з порожнечі. Якось настане час і для мрій, а поки Рейн вчився радіти дрібницям і знову відкривав для себе світ, від якого нарешті дочекався усмішки.

Попередні історії про Шазілір - книги "Шазілір. Заборонений день" (https://booknet.ua/book/shazlr-zaboronenii-den-b412587) та "Шазілір. Полум'я нового дня" (https://booknet.ua/book/shazlr-polumya-novogo-dnya-b418884). Вони не пов'язані сюжетом.

Якщо вам сподобалась ця історія, будь ласка, не забувайте про «вподобайки» та коментарі. 

Щоб дізнаватися про новинки, підписуйтесь на мою авторську сторінку і приєднуйтесь до мене в соцмережах.

Приємного відпочинку в чарівних світах!

Якщо маєте можливість, будь ласка, донатьте ЗСУ і волонтерам.

І, будь ласка, завжди пам'ятайте про те, що #RussiaIsATerroristState

Кінець