Сергій Володимирович Пилипенко - Вибрані твори
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Примітка: слово «трамп» близько до слова «босяк», та не лаємся ми тут, а хочемо відзначити, що в основі «Зустрічі трьох», як і взагалі в усіх футуристичних виступах, лежить ідеологія люмпенства. Про це говорить хоч би мета нового об'єднання «полоскотати пузо самозадоволеним куркулям». З таким похвальним бажанням гасають по великих містах і купки безпритульних. Троє семафоромайбутників із своїм «Бумерангом» теж нагадують нам отаку зграйку безпритульних.
Занепадництво у наших критиків[518]огутніми зусиллями трудящі довели господарство Радсоюзу до довійськового рівня. Вступаємо в так звану реконструктивну добу[519], коли треба рухатися вперед шляхом будови нових індустріяльних закладів, а не відновляючи старі, як було досі — тобто повільніше, меншим ніж дотепер темпом, хоч рух цей — найпевніша, найтвердіша путь до соціялізму.
На цій путі ще довго триватимуть негативні явища НЕП'у — житиме новий буржуа, крамар і куркуль.
Всесвітній капіталізм, управившись сяк-так з післявоєнною руїною й одвертими революційними спробами, віддаляє так бажаний момент всесвітньої революції, і вона зріє в пролетарських низах, помітна лише досвідченому оку.
Все це створює песимістичні настрої в деякої частини письменників, що раніше, захоплені першим бурхливим періодом революції, вже в поемах переносили її навіть у космічні простори.
Буденна малопомітна творча праця, марудна й тяжка — не кожного вона може просякнути патосом. А ми перейшли саме до таких творчих буднів. Відкриття нової радіостанції, нової гути, машинізованої швальні чи привіз чергової партії тракторів — не кожний відчує, як факт, рівний перемозі над білими десь під Катеринославом чи Ростовом.
Звідси занепадництво, зневіра, скигління, ниття, відхід від сучасности, підкріплений здебільшого ще й причинами чисто суб'єктивного характеру — хороба, невдалі життьові стосунки, тяжкий матер[іяльний] стан, негарне оточення.
Про це треба кричати, з цим треба боротися, але... але не так, як це зробив т. Я. Савченко в «Життя й Революція»)[520] (№ 2, ст. 160) статтею «Занепадництво в українській поезії». Перелічуючи окремі випадки занепадництва у сучасних поетів, Я. Савченко згаряча робить такий висновок:
«Як би ми не хотіли прим'якшити деякі негативні для української поезії висновки й покрити деякі дуже небажані явища, — факти — річ уперта — факти доводять своє, саме те, що наша поезія останнього року перестала бути позитивним чинником (розрядка Я. С.) у загальному радянському процесі».
Такий вирок інакше як занепадництвом самого критика ми назвати не можемо і зовсім цього не збираємось «прим'якшувати». Це панікерство й та сама зневіра, в якій обвинувачує суворий критик своїх «пацієнтів». За деревами він не бачить лісу — молодого, здорового лісу. Такими деревами, почасти, являються для нього «неоклясики» та їхні «епігони», значіння яких він роздуває до неймовірних розмірів. Немовби з одного боку пролетаріят з компартією на чолі, а з другого — Зеров і «епігони». Чи ж можна так перебільшувати? Треба ж і людську жалість мати: ще збожеволіють «неоклясики» від такого протиставлення чи то з радощів (манії величности), чи з жаху (манії переслідування).
Навіть цілком природне в сучасній поезії явище — «нейтральні теми» (мотиви природи, пейзаж) — Я. Савченко овулом[521] залічує мало не до контрреволюції. Це вже справді «в страха очі великі». Мимоволі згадується символістичне минуле нашого критика, де в нього в кожному вірші ціле кладовище мерців з гробів уставало.
Так лякати людей не можна. «Крить» занепадництво треба, антидотиків[522] хорим давати треба, та не в такій мірі, щоб той антидотик сам в отруту переходив, — а так вийшло з Я. Савченком. Він сам на грані занепадства, коли так його боїться і так перебільшує.
Останній організаційний етап[523]станній організаційний етап в процесі урегулювання справ революційної літератури на Україні, останнє організаційне гасло, що його висуваємо для нагального практичного здійснення — утворення Всеукраїнської федерації радянських письменників.
Це гасло не нове. Ми його ставили ще 1924 року, коли існували на Україні лише «Гарт», «Плуг» та «Аспанфут»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори», після закриття браузера.