Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

         —  Ще з тих часів як служила в розвідці? -- запитав я в неї.

         —  Саме, - відповіла Ліка, - Як виявилося, корабельний технік потрапив під потужну псионічну техніку, що змінює свідомість. Камери на кораблі показали, що саме він і зняв блокування з реактора.

        —  Я тут теж із псионом зустрівся,- вказав на останнього свого супротивника, який перебував непритомним. 

        —  Я помітила. Чесно кажучи, я і прилетіла сюди, оскільки супутники зафіксували спотворення простору на поверхні планети. А так би одразу на базу полетіла б. І бачу моя допомога не була зайвою? -- запитала Ліка в мене.

      —  Та не була. Якби не той постріл я б йому програв, це був дуже сильний псион, але зараз його тут немає,--зло відповів я, надто прикро було, що він утік. Як мені здається, я зараз якраз і бачив техніку зміни тіла, мабуть, псион, усвідомивши, що йому не перемогти нас усіх, вирішив утекти.

       — Як нема? А це хіба не він лежить? - вказала Ліка на тіло противника.

       —  На жаль, ні. Я так зрозумів, що він кинув це тіло як змія свою шкурку,- відповів я їй.

       —  Ти впевнений? - запитала вона в мене, - Це дуже рідкісна техніка і за межами корпусу її знає лише кілька відступників.

     — Як мені здається, цей псион і є відступник, до того ж той, якого ми з тобою вже зустрічали під час нашого знайомства, - сумно промовив я. Адже тепер нам потрібно боротися з противником, який може поміняти собі тіло в будь-який момент.

     —  Якщо це він, то справи наші далекі від ідеалу,- після цього Ліка вилаялася матом. Від неї такі слова останнім часом рідко можна почути, надто ввійшла в роль правительки, але все ж таки іноді прориваються.

     —  Що там із заводами? -- запитав я, перевівши розмову на іншу тему.

     —  Нормально, нам заплатили десять мільйонів, щоб не роздмухувати скандал, більше, на жаль, не витягнути з них. Вони то в принципі й не винні,- відповіла вона мені.

      —  Пора повертатися в місто і попередити всі служби, що в місті з'явився псион, який змінює тіла. Навряд чи допоможе, але хоч так люди знатимуть, кому протистоять... - промовив я і попрямував у бік шатла, куди вже завантажили всіх супротивників.

        У самому місті у зв'язку з учорашнім замахом на нас було введено воєнний стан і комендантську годину. Народ не дуже був задоволений обмеженням своїх свобод, але всі добре ще пам'ятали, що сталося лише трохи більше ніж місяць тому.

       Тому особливих проблем із населенням не було. Проблеми були зі службою безпеки, сьогодні там загинув капітан, заступник керівника служби, коли вилетів на флаєрі за мною, і його підлеглі вимагали смерті для винуватців. Вони якимось чином дізналися, що нам вдалося захопити дев'ятьох людей із безпосередньо причетних.

      —  Віддайте їх нам. Вони тварюки вбили нашого капітана, ми швидко їх розколемо... - лунали такі та подібні крики щойно ми прибули на шатлі на базу служби безпеки.

      --  Я розумію, що ви засмучені смертю свого керівника. Обіцяю, що винні понесуть покарання, але зараз нам потрібні вони для допиту,- спробував я заспокоїти їх. Але раптово один з агентів служби безпеки крикнув.

      —  Це тебе мали вбити. Хлопці айда його грохнемо і вбивця піде з нашого будинку,- його слова мені дуже не сподобалися, а тому я спробував створити між нами ментальний канал поки Ліка заспокоювала натовп. На мій подив ні чого не вийшло і не через те, що в нього стояла нейромережа. Ні, шумів не було, у нього був псионічний захист свідомості. Щось подібне я бачив у Мікіль, тільки тут це було в рази сильніше.

      Передавши Ліці повідомлення про те, що я, швидше за все, виявив нашого псиона, я спробував з ним зблизитися для захоплення. Але мені знову не пощастило, різке відчуття небезпеки стрибок назад і нова хвиля просторових викривлень від балакучого агента.

      Після неї в мене полетіло кілька десятків невідомих мені псионічних технік. Від частини я ухилився, але близько п'яти влучили в моє тіло. Я одразу відчув, як у мене почали відмовляти органи і скипати кров. Тільки потужний потік пси енергії зміг вимити з тіла ці конструкції.

      —  Я дивлюся, ти час даремно не втрачаєш, багато чому навчився за такий короткий термін, - звернувся той до мене, - Це ще не кінець, мені за вас заплатили дуже багато і я повернуся, - І я ще не пробачив тебе, мені довелося тікати з тихого містечка. 

     —  Та пішов ти,- насилу відповів я йому, у цей момент у нього стріляли всі люди, що залишилися в живих, але він цього не помічав. Тіло агента вже було в безлічі обпалених дірок, але він продовжував говорити, концентруючи енергію у своїй голові.

       —   У тебе є тільки один шанс врятуватися. Стань моїм учнем,- вимовив він, але наступної миті Ліка влучила в його голову, після чого клубок енергії в голові перетворився на плазму, що швидко заповнила приміщення. Але так само швидко і зникло. Лише я за допомогою енергетичного зору зміг засікти хмару енергії, що полетіла крізь стіну в місто. Знову цей виродок залишив нас із носом і втік.

      Ця його атака вбила чотирнадцять агентів служби безпеки. Після цих подій ті, хто вижив, уже не вимагали передати їм затриманих найманців. Ні, тепер вони самі вирішили виловити цього клятого псиона і знищити.

      Я тверезо оцінював їхні шанси і розумів, що навряд чи йому зможе зробити звичайна людина. Але й не використати їхній ентузіазм я не міг. Ліка скинула в мережу служби безпеки креслення сенсора пси активності. Зараз ми на три Д принтері виготовимо кілька сотень сенсорів і агенти розміщуватимуть їх по місту.

      Як ще визначити цього псиона серед населення я просто не уявляв. Поблизу на відстані кількох десятків метрів я його ще міг відчути своїми надприродними відчуттями, але покрити своїми відчуттями все місто я ніяк не міг.

        Тож уся надія була на сенсори пси активності. Щоправда Ліка запропонувала ще варіант лову на живця, але це був доволі небезпечний варіант і його я вирішив використати про всяк випадок.