Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі - Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі

— Справи не слід розголошувати, її треба завершити якомога респектабельніше,— сказав він, прощаючись з нами, сів і подався в Тифліс.

Підписали протокол. Жаннет де Лам’є поїхала в місто своєю бричкою. Зібралися йти Зарандіа, Шитовцев і я. Підвівся й полковник Глєбич і спитав Старіна-Ковальського, що стояв уже без погонів:

— Ви знаєте, чого вимагає гідність російського офіцера... в таких випадках?

Старін-Ковальський узяв ручку й написав: «Життя давно вже не варте ламаного гроша. Старін-Ковальський».

Глєбич поклав на стіл револьвера. Старін-Ковальський простяг до нього тремтячу руку. Прокурор відсунув зброю і кивнув нам головою — ідіть.

Коли наші брички рушили, ми почули постріл...

Наступного дня командуючий округу прийняв відставку полковника Глебича.

Того самого дня люди Хаджі-Сеїда в супроводі ад’ютанта Сахнова здали в багаж для відправлення в Петербург килим Великих Моголів. Через кілька годин Усатов повернув килим власникові, і тепер уже ніщо не заважало старому служаці поринути в думки про те, як спіймати Спарапета.

Лишалася одна турбота: треба було, не виходячи за рамки звичайних норм, розшукати австро-угорську шпигунку мадемуазель де Лам’є, яка втекла, не залишивши ніяких слідів.

Ми побували в домах усіх французів та інших осіб іноземного підданства, що жили в Тифлісі. Опублікували афіші з портретами де Лам’є. Намісник його величності зажадав від усіх консульств у Тифлісі виказати небезпечну злочинницю, якщо вона скористалася правом екстериторіальності. У всіх поїздах, що відходили з Тифліса в будь-якому напрямі, в «підозрілих» пасажирів пильно перевіряли документи. Було блоковано всі чорноморські порти, і протягом двох наступних днів карети берегової охорони обшукували всі судна, що відпливали з порту...

Ця операція почалася через три години по тому, як шхуна «Дельфін» відпливла з Поті. Полковник Сахнов, сидячи в цей час у Кутаїсі, перебирав у думках подробиці свого останнього побачення з Жаннет де Лам’є.

Нам потрібен був європейський резонанс на «провал» російської політичної розвідки, і ми його мали — сенсаційні заголовки зарябіли на сторінках європейської преси. Потім запульсували дипломатичні канали, і преса одержала нову порцію скандального матеріалу. Зарандіа терміново викликали в Петербург. Він був ще там, коли через три тижні після зникнення мадемуазель де Лам’є емігрантські газети опублікували повний текст прокламації Спадовського. Скандал набув загальноєвропейського розмаху, а проте прізвище полковника Сахнова жодного разу ніде не згадувалося.

Ще через два тижні повернувся з Петербурга Зарандіа — живий і здоровий.

Аж тепер розповів він мені, як попала до рук де Лам’є копія прокламації Спадовського.

Життя ввійшло в своє звичайне річище.

Закінчивши свої справи в Кутаїсі, Сахнов поїхав у Боржомі, де на той час приймали ванни люди його кола, пробув там місяць і повернувся в Тифліс.

Було це надвечір, Сахнов послав свого ад’ютанта до Зарандіа з запрошенням прийти до нього.

Ад’ютант застав Зарандіа, коли той уже збирався йти додому. Мушні одразу зв’язався зі мною і попросив прийняти його негайно. Я жив тоді на вулиці Петра Великого і був уже дома.

Наполегливість такого делікатного чоловіка не могла бути безпідставною, і я згодився прийняти його.

Перш ніж іти до мене, Зарандіа витяг Із сейфа два великі пакети, заліплені сургучевими печатками. У пакетах були папки. Один пакет Зарандіа подав ад’ютантові Сахнова:

— Скажіть панові полковнику, що я просив його розпечатати пакет і ознайомитися з документами, які є в ньому. Якщо й після цього полковник вважатиме за потрібне зустрітися зі мною, прошу його завтра, в неділю, прислати свою відповідь через вас на квартиру його ясновельможності графа Сегеді, куди я прибуду о восьмій годині вечора.

Ад’ютант розписався про одержання пакета і, вельми збентежений відповіддю Зарандіа, залишив його кабінет. Другий пакет Зарандіа привіз до мене.

— Ваша ясновельможність, я впевнений, що мені не доведеться зустрічатися з Сахновим, та коли це станеться, я хочу, щоб ви знали, що я йому передав через ад’ютанта. В обох пакетах — завірені копії оригіналів, які зберігаються у мене в сейфі.

На пакеті стояли грифи термінової і надзвичайно таємної кореспонденції. Навіть коли б Зарандіа не просив, я зобов’язаний був його розпечатати.

І розпечатав.

Уже титульний аркуш сповіщав, що в папці знаходяться документи на підтвердження державного, політичного, кримінального й морального характеру злочинів, що їх вчинив полковник Сахнов. Перша сторінка — реєстр тих документів. Я пробіг очима перші рядки реєстру й почув глухе дзвякання кайданів. Глянув на Мушні, і мені здалося, що замість його сухорлявої постаті, яка щойно вмостилася в кріслі, з крісла погрозливо високо витяглася голова скрученої клубком гадюки... Обвинувальний висновок займав чотири сторінки, а докази, що підтверджували його,— сто двадцять. Особистий лист Зарандіа до Сахнова — то була передостання сторінка. В листі панові полковнику пропонувалася альтернатива, яку в цьому разі треба було мати за щасливу: розслідування справи в особливій комісії міністерства або добровільна відставка, що передбачала цілковите усунення від справ на ниві міністерства внутрішніх справ. Останній аркуш — рапорт на ім’я міністра з проханням про відставку, на якому бракувало лише підпису Сахнова.

Що інкримінував полковникові Сахнову начальник кавказької політичної розвідки? В обвинувальному висновку злочини перераховувалися за висхідною лінією: купівля краденого килима; невігластво і несумлінне ставлення до службових обов’язків; недозволені й підступні дії, спрямовані проти кавказької таємної поліції та жандармського управління; грубі промахи в організації служби чуток, через що в іноземну пресу проникли небажані відомості; нарешті, кримінальні стосунки з агентами розвідки іноземних держав, одержання від них великих грошових сум, сприяння втечі надзвичайно небезпечного агента розвідки Жаннет де Лам’є та інше.

Даних було багато, і згруповані вони були ретельно. Щоб вивчити їх, потрібен був би тривалий час, але документи тієї папки були мені знайомі, тому я пообіцяв Зарандіа, що рівно через добу вивчу справу з усіма подробицями.

Зарандіа пішов. Я взявся добросовісно вивчати справу, щоб дотримати обіцянки.

Наступного дня він приїхав на годину раніше від призначеного часу. Передчасно прибув і ад’ютант Сахнова, він привіз папку разом з підписаним Сахновим проханням про відставку. Очевидно, Сахнов зрозумів, що в його невинних схильностях і пристрастях Зарандіа побачив порочну суть, яка невблаганно тягла полковника до загибелі, він відчув, як шию йому вже стискує петля, страх підсік полковника, і, дочитуючи папку, він уже розумів, що приречений.

Невдовзі й міністр, і шеф жандармів, звичайно, з реверансами, прийняли відставку Сахнова.

Через якийсь час моїх вух торкнулася чутка, нібито Сахнов хоч і вийшов у відставку, але надії на виправдання не втрачав І ще довго, мало не протягом двох років, за допомогою відомих адвокатів намагався