Стівен Кінг - 11/22/63
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
2
То було після полудня в п’ятницю, і я поїхав з Грінвіл-авеню прямо до Кіліна, де у «Кендлвудських Бунгало» на мене чекала Сейді. За звичкою тієї зими, ми провели там ніч. Наступного дня вона своєю машиною поїхала назад у Джоді, а я приєднався там до неї вже на недільній службі в церкві. Після благословення, під час тієї частини, коли всі потискали одне одному руки, проказуючи «Нехай мир буде з вами», думки в мене перекинулися — вельми недоречно — до револьвера, котрий лежав зараз у багажнику моєї машини.
Під час обіду Сейді спитала:
— Довго ще? До того, як ти зробиш те, що мусиш?
— Якщо все йтиме так, як я очікую, залишається не більше місяця.
— А якщо не йтиме?
Розчісуючи пальцями обох рук собі волосся, я відійшов до вікна.
— Тоді я не знаю. Щось іще хочеш спитати?
— Так, — сказала вона спокійно. — У нас вишневий коблер на десерт. Тобі з вершками?
— І побільше, — промовив я. — Я кохаю тебе, серденько.
— От і правильно, — кивнула вона, підводячись подати десерт. — Бо я трохи ніби в непевному стані.
Я стояв і дивився у вікно. Вулицею неспішно проїхала машина — старенька, але граненька, як люблять приказувати диск-жокеї КЛІФа — і я знову відчув вібрацію обертонів. Але тепер я завжди відчував ці дзвіночки й подеколи їх передзвін не значив геть нічого. На думку спливло одне з гасел, принесених Кристі з АА: «ХАНА», що розшифровувалося як «Хибний Аналіз Нівелює Автентичність».
Утім, цього разу ввімкнулася низка асоціацій. Автомобіль біло-червоний «Плімут-Ф’юрі», як той, що я його колись було бачив на стоянці фабрики Ворумбо, неподалік від кролячої нори, що веде у 1958 рік. Я згадав, як торкнувся його багажника, аби пересвідчитися, що він реальний. Цей мав не мейнський, а арканзаський номер, проте… відчутий передзвін. Вібрація обертонів. Час від часу мені здавалося, що, якщо дізнатися, що цей передзвін означає, я зрозумію все. Дурня, здається, але тим не менше.
«Жовта Картка все знав і розумів, — подумалось мені, — і саме це його вбило».
Моя найновіша вібрація показала сигнал повороту ліворуч, завернула біля знаку «СТОП» і зникла в напрямку Головної вулиці.
— Агов, десерт чекає, — гукнула Сейді позаду мене, і я здригнувся.
У лексиконі АА «ХАНА» означає також і дещо інше: «Халепа Аутопсихозу Нахер Атас».
3
Повернувшись того ж вечора на Нілі-стрит, я одяг навушники і прослухав останній запис. Очікував ту саму російщину, проте цього разу почув також англійську мову. І плескіт води.
Марина: (Говорить російською.)
Лі: «Не можу я, мамуню, я у ванні з Джуні!»
(Знову плескотіння і сміх — Лі з донькою регочуть разом.)
Лі: «Мамуню, ми набризкали води на долівку! Джуні хлюпається! Невихована дівчинка!»
Марина: «Витреш сам! Я заїнята! Заїнята я!» (Але й сама також сміється.)
Лі: «Я не можу, треба дитину…» (Далі російською.)
Марина: (Говорить російською, щось дорікаючи й регочучи одночасно.)
(Ще плескіт. Марина наспівує якусь популярну пісеньку з ефірного репертуару радіо КЛІФ. Звучить ніжно.)
Лі: «Мамуню, принеси нам наші іграшки!»
Марина: «Да-да, ви без них там просто не можете».
(Хлюпання голосніше. Мабуть, тепер цілком прочинено двері ванної.)
Марина: (Говорить російською.)
Лі (Робленим голосом маленького хлопчика): «Мамуню, ти забула наш гумовий м’ячик».
(Хлюпання, плескіт — дитина верещить у захваті.)
Марина: «Ось, всі іграшки для пріінца й прііінцеси».
(Сміються всі троє — від їхньої радості мене обсипає морозом).
Лі: «Мамуню, принеси нам (російське слово). Нам вода потрапила у вушко».
Марина (сміючись): «О Боже мій, а що іще вам принести?»
Я довго лежав без сну тієї ночі, думаючи про них трьох. Сьогодні вони були такі радісні, а чом би й ні? Ця квартирка на Нілі-стрит так собі, проте все одно це крок на щабель вгору. Може, вони навіть сплять зараз всі разом в однім ліжку, і Джун нарешті щаслива, а не перелякана на смерть.
І хтось четвертий є також там, з ними в ліжку. Той, що зростає в Марининому череві.
4
Все почало рухатися швидше, як це вже було колись у Деррі, тільки тепер стріла часу летіла не в напрямку Гелловіну, а цілила у 10 квітня. Нотатки Ела, на які я досі покладався, тепер стали менш допоміжними. Підводячи до замаху на генерала Вокера, вони зосереджувалися майже винятково на діях і пересуваннях Лі, а в ту зиму багато чого іншого відбувалося з цією родиною, і зокрема в житті Марини.
По-перше, в неї нарешті з’явився друг — не солоденький дяпчик-коханчик, яким себе мріяв Джордж Бухе, а друг-жінка. Ця леді, яку звали Рут Пейн, належала до конфесії квакерів. «Російськомовна, — занотував Ел лаконічно, не зовсім схоже на його розлогі попередні записи, — познайомилися на якійсь вечірці ??.02.63. Марина жила в Рут Пейн, окремо від Лі, на час убивства Кеннеді. — А далі, ніби несподівано про це згадавши. — Лі ховав „М-К“ в гаражі у Пейн. Загорнуту в ковдру».
Під «М-К» він мав на увазі куплену через поштове замовлення гвинтівку «Манліхер-Каркано», з якої Лі планував застрелити генерала Вокера.
Я не знаю, в кого відбувалася та вечірка, де Марина познайомилася з Рут Пейн. Не знаю, хто їх познайомив. Де Мореншильд? Бухе? Мабуть, хтось із них, бо на той час решта емігрантів уже відверто цуралися Освальдів. Чоловічок — зарозумілий всезнайко, жіночка — манекен для биття, сама знехтувала хтозна-скількома можливостями покинути його назавжди.
Що я знав, так це те, що потенційна пані-визволителька Марини Освальд прибула одного дощового дня за кермом універсала «Шевроле» — біло-червоного — в середні березня. Зупинивши машину біля бордюру, вона з сумнівом роззирнулася навкруги, немов невпевнена, чи за правильною адресою приїхала. Рут Пейн була високою (хоча й не такою високою, як Сейді) і хворобливо худою. Спереду вона зачісувала своє каштанове волосся чубчиком на широчезний лоб, а від тімені на потилицю — зачіска, яка її не прикрашала. На всіяному веснянками носі сиділи окуляри без оправи. Мені, коли я дивився на неї крізь щілину між шторами, вона здалася жінкою з тих, що цураються м’яса і ходять на демонстрації під гаслом «Заборонити Бомбу»… та схоже, що майже такою й була Рут Пейн, жінкою, котра сповідувала цінності
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «11/22/63», після закриття браузера.