Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     Ледве я встиг закрити вікно, як і звідти почулися удари. Я про всяк випадок продовжив нарощувати товщину створених мною пробок на місці входу і вікна. Лише через хвилин тридцять я заспокоївся і присів, щоб перепочити. Що цікаво, інопланетянка змогла перебороти паралізацію ще хвилин десять тому, але після того, як вона присіла, вона на мене не напала.

    — Хто ви? - запитала синенька в мене, побачивши, що я закінчив укріплювати входи і присів для відпочинку.

    — Просто людина,- трохи втомлено сказав я.

    —  Навіщо ви мене викрали? -- запитала вона зі страхом у мене, явно не повіривши моїй відповіді.

       —  Мне треба, щоб ти навчила мене користуватися мільєром.- відповів я їй чесно.

    —  Ви не вмієте? - здивовано запитала вона,- Але ж використання мільєра проходять ще на підготовчих курсах, а ви вже досвідчений трансмутатор.

      —  Віриш чи ні, але я не з вашого світу, і ні про які академії та підготовчі курси я не чув, як і про мільєр, назву якого я вперше почув від тебе менш ніж годину тому.-- відповів я їй.

     —  Виходить, магістр Мазахст мав рацію, вам стерли всю пам'ять,- упевнено вимовила вона якось із жалістю подивившись на мене.

     —  Ні, не стерли, я справді не з вашого світу. Я разом зі своєю дружиною досліджували новий світ у який ми проникли через портал. А тут ваш виродок на нас напав. Поки я відволікав на себе його дружині вдалося повернутися додому, думаю скоро вона прийде сюди з підтримкою, -- відповів я.

     —  Хорошо нехай буде так,- відповіла Мікіль, погоджуючись зі мною, але з емоцій, що йдуть від неї, я зрозумів, що вона не повірила жодному моєму слову... - То навіщо вам мільєр, якщо ви не з нашого світу? І того нахабного виродка звуть Кераст, він син магістра.

    —  Пам'ятаєш, ти лікувала мене?" - запитав я і, дочекавшись кивка, продовжив, - Тоді мусиш пам'ятати, що тобі довелося лікувати мої легені, - і, знов дочекавшись кивка, я продовжив, - Так от, повітря цієї планети повільно мене вбиває, починаючи з легень. Приблизно близько восьми діб минає до того моменту, коли мої легені вже не вилікувати і я почну вмирати.

    —  А ось тепер я починаю вам вірити,- задумливо промовила вона,- Можна я обстежу ваші легені? -- запитала вона в мене, оскільки від неї жодних негативних емоцій я не відчував, то дозволив. 

     —  Можна, але з докладною розповіддю,- погодився я. Але про всяк випадок я готувався до атаки.

      Після моїх слів дівчина встала і підійшла до мене. Після того, як я ліг на підлогу на її прохання, вона спрямувала руки на мої груди, і я відчув потік енергії, що йшов від її рук і відбивався від мене, після чого він прямував у її голову.

      Хвилин за десять вона разів п'ять відправляла в мене різні пси техніки. Після цього вона відійшла від мене і втомлено сперлася на стіну. Віддихавшись, вона подивилася на мене і почала говорити.

      —  Ти точно не з нашого світу, на твоїй аурі немає жодної мітки жодного бога. У нашому світі це неможливо, у нас так чи інакше всі вірять у якогось бога і він залишає на їхній аурі мітки. У тебе їх немає, ні від світлих богів, ні від темних.- сказала вона.

      —   Про це я вже говорив тобі. А що з приводу легень, ти ж дізнавшись про них вирішила все перевірити? І що не могли ваші магістри відразу перевірити мене? -- запитав я в неї.

      —  Не могли.- відповіла вона,- Так глибоко дивитися аури можуть лише ті, хто бачить, а їх серед обдарованих менше одного відсотка. Ну і жерці вищих посвят. - відповіла вона.

      —   А ти жриця чи бачача? -- запитав я в неї.

      —  Бачача мене тому і взяли на практику, попри те, що я закінчила лише третій курс, - знову колір її шкіри став фіолетовим, але вона взяла себе в руки і продовжила говорити, - А те, що ти розповів про легені, може бути побічним ефектом на вплив темної енергії. У нас у столичному світі кілька тисяч років тому відбулася битва богів, і енергія як темного, так і світлого типу була розсіяна у світі. Усі, у кого була алергія на ці типи енергії, давно вимерли. Тоді ніхто не намагався знайти лікування від подібної хвороби. Тут же в цьому світі розлита величезна кількість темної енергії, і проблема з твоїми легенями якраз результат впливу темної енергії разом із деякими отруйними речовинами в повітрі. Упевнена, що ті маленькі неживі тварини в твоєму тілі без впливу темної енергії впоралися б без проблем з отрутою з атмосфери.

      —  Та вже ти й наноботи змогла виявити,- вимовив я.

     —  На жаль, окрім як постійного лікування, нічого досі не придумано, тож ви маєте рацію, єдиний шанс вам жити тут - користуватися мільєром, - вимовила Микиль.

      —  Раз уже почала говорити на ти, то й продовжуй, - сказав я дівчині, - А зараз не могла б ти показати, як правильно користуватися мільєром? - попросив я дівчину, дістаючи мішок із ним із рюкзака.

      —  Для початку активуйте енергетичний зір, - почала говорити Микіль, але я її перебив і попросив пояснити про енергетичний зір.

      — Стоп, я не володію жодним енергетичним зором, а тому не розумію про що ти говориш,- перервав я її.

      — Як так, ти ж користувався техніками, я бачила, до того ж твоя трансмутація взагалі тонкий вплив на реальність? - здивовано вигукнула вона.

      —  Ось так, я здебільшого самоучка і багато чого не вмію,- відповів я.

       — Я навряд чи зможу навчити енергетичного зору,- задумливо промовила вона,- Хоча є один спосіб, але він трохи небезпечний для тебе.

      —  Давай уже розповідай,- махнув я рукою на мовчазне запитання дівчини.

      —  Я можу передати своє бачення енергії ментальним каналом, але оскільки наші види дещо різняться, то можливі побічні ефекти,- відповіла вона мені.

         —  Вони мене не вб'ють? -- запитав я і прислухався до своїх надприродних почуттів, намагаючись оцінити правдивість відповіді своєї співрозмовниці, хоча й так я відчував, що дівчина, незважаючи на своє викрадення, симпатизує мені.