Лізелотта Вельскопф-Генріх - Сини Великої Ведмедиці

ту ж тему землі, якій Купер присвятив романи «Чортів палець», «Землемір» і «Червоношкірі». Але вона на прикладі долі Адамса змалювала зовсім іншу сторону справи. Купер обстоював велику земельну власність, а Вельскопф-Генріх пише про фермерів-трудівників, яким несила було змагатись з капіталістами-акулами. Адже останні мали вплив на державну політику в земельній справі. Письменниця доводить свого героя до усвідомлення того факту, що доля його однакова з долею індійдів, хоч він і білий. Тому Адамс у ході оповідання стає другом індійців і їхнього вождя Токай-іхто. Разом з ними він покидав Сполучені Штати Америки, шукаючи щастя в Канаді. Письменниця, правда, не сказала, чи знайде він щастя в Канаді, чи знайдуть його Токай-іхто та інші втікачі з резервації.

На землях американського Заходу в середині минулого століття знайдено було золото. Це викликало ажіотаж у шукачів легкої наживи, для яких золото — мета життя. Вони йшли на все, аби дізнатися про місця, де його можна знайти. Вони споювали індійців «вогненною водою» (горілкою), вдавалися до підкупів індійських вождів, не спинялись навіть перед відвертими убивствами. У романі показаний один з таких хижих золотошукачів в особі Фреда Кларка, прозваного серед індійців Червоним Лисом. Він грає в романі якусь демонічну роль. Це жорстокий і хижий бандит, хоч і вважав себе джентльменом. Він споїв вождя племені дакотів Маттотаупу, дискредитував його серед племені й врешті убив, як підлий бандит. Ніхто не переслідує злочинця, бо ж він урядовий агент. Над ним, правда, помстився Гаррі, син убитого, прозваний Токай-іхто.

Токай-іхто — послідовний і безкомпромісний оборонець народу, спритний у володінні зброєю, вправний у верховій їзді, обдарований фізичною силою й мудрістю. Тому-то його обирають вождем племені. Про дивовижні й просто неймовірні, майже фантастичні, подвиги молодого Токай-іхто захоплено розповідала письменниця. Токай-іхто від імені свого племені веде переговори з полковником Джекманом, представником військової влади. Ці переговори були лише короткою й жорстокою розправою з тими, хто не бажав коритися диктатові безсовісних шахраїв і грабіжників. Уповноважених, обраних від племені для ведення переговорів, просто вбили при спробі чинити опір брутальному насильству. А Токай-іхто, впливу якого на плем'я боялись колонізатори і не наважились його вбити, ув'язнили в кайданах у сирому льоху. Його звільнили через довгий час тільки тоді, коли плем'я дакота, позбавлене керівництва, переможене великою військовою силою (щось біля дванадцяти тисяч чоловік регулярного війська), змушене було здатися білим на їхніх умовах капітуляції й переселитися в резервацію під нагляд поліції, навербованої, до речі, з нестійких і просто продажних елементів індійського походження. Таким був, наприклад, Шонка.

У боротьбі проти індійців та їх волелюбних прагнень колонізатори не гребували послугами провокаторів з індійців. У такій ролі в романі «Сини Великої Ведмедиці» зображений поліцай Шонка і ще в більшій мірі — чаклун Гавандшіта. Гавандшіта спочатку має репутацію противника колонізаторів, а далі, підкуплений Червоним Лисом, став провокатором і ворогом Токай-іхто. Але марні були надії Червоного Лиса на авторитет Гавандшіти серед забобонних людей: свідоміша від стариків молодь, керована вождем Токай-іхто, викрила махінації чаклуна й зовсім ізолювала його; він змушений був сам себе спалити.

У романі зображені різні типи колонізаторів. Якщо Фред Кларк — спритний шахрай і бандит, то лейтенант Роуч — користолюбивий кар’єрист. Заради кар'єри дискредитує майора Сміта в очах представників військової влади, хоча не так давно мріяв одружитись з його дочкою Кет. Жорстокий колонізатор змальований в образі полковника Джекмана, своєрідного дипломата в переговорах з індійцями, здатного блискавично міняти тон дипломата на тон ката й поневолювача. В особі майора Сміта зображений сумлінний виконавець урядових наказів. Він не здатний на підступні й лицемірні вчинки, як його начальник Джекман. Він морально вищий від своїх колег, але це мало впливає на адміністрацію колонізаторів. Залишаються в пам'яті читача образи молоді, що самовіддано підтримує всього вождя Токай-іхто, вірить у свої сили в боротьбі з ворогами, з надією дивиться в майбутнє.

К. С. Забарило

Примітки
1

Раурайтери — кінна охорона, що її вербували колонізатори з місцевого населення для боротьби проти індійців.

(обратно) 2

Індіанка Північної Америки (англ.).

(обратно) 3

Дівчина-ковбой (англ.).

(обратно) 4

Кінський потік (англ.).

(обратно) 5

Вовчий вождь (франц.).

(обратно) 6

Уатшітшун — білі люди (інд.).

(обратно) 7

Маніатанка-вакпала — Ніобрара (інд.).

(обратно) 8

Мазавак — рушниця (інд.).

(обратно) 9

Гамбузінос — шукачі золота (інд.).

(обратно) 10

Ведмежий струмок (англ.).

(обратно) 11

Бешкетники (англ.).

(обратно) 12

Дитина (франц.).

(обратно) 13

Mій боже (франц.).

(обратно) 14

Так? (Франц.)

(обратно) 15

Пан (франц.).

(обратно) 16