Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Бойова фантастика » Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар 📚 - Українською

Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

6
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Повернути себе. Том 0. Передісторія" автора Олександр Шаравар. Жанр книги: Бойова фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 157 158 159 ... 233
Перейти на сторінку:

      Як виявилося я не один підземний мешканець цієї планети. З правого боку від мене був невеликий хід з оплавленими краями. Придивившись я зрозумів, що через нього і пробралися ці гадські павуки до мене, і мені ще пощастило, що вони не використали кислоту на мені, мабуть, вважаючи за краще залишити мене на потім. Тому як вони розчинили землю укріплену мною, було видно, що їхня кислота дуже сильна штука.

     Трохи відійшовши від стресу, отриманого під час пробудження, я подивився скільки ж я спав. Побачене мене дещо здивувало, як виявилося я проспав більше доби. І якби не павуки, то міг ще напевно стільки ж спати. Мабуть, втома дуже сильно позначилася на мені.

     Плюнувши з досади, що змарнував стільки часу, я знову взявся до роботи. Для початку трохи розширив прохід у тунелі павуків і переконався, що вони йдуть донизу, а це означало, що моє просування знову прискориться. Адже мені тепер не треба телекінезом відпрацювання переміщати, достатньо лише перетворити на рідину землю.

      Уже через дві години я вирішив потихеньку рухатися до поверхні і шукати місце виходу. Хоч і немає в мене фобії до підземних переміщень, але обидва рази вони відбувалися не в дуже сприятливих умовах. А тому мені вже хотілося якомога швидше опинитися на поверхні планети.

     До поверхні я вибрався ще через годину. Як виявилося зараз на дворі була ніч. Озирнувшись навкруги, я зрозумів, що опинився не так далеко від куреня, в якому я лежав під час лікування.    Зараз навколо була тиша лише в піраміді світилося одне з вікон. 

      Насамперед я вирішив обстежити курені. Почав я з того, в якому я прокинувся кілька днів тому. Він виявився зараз зайнятий, там спали двоє розумних. І судячи з їхніх поз, перед сном вони займалися досить приємною справою. До речі, обидва виявилися людьми, що ще раз підтвердило мою здогадку, що вони зі світу з мультивидовою структурою.

      Вирішивши не турбувати коханців, я вирушив дивитися інші курені. У ще двох виявилися аналогічні парочки, тільки одна знову була людська, а друга складалася з тих синіх істот. І що цікаве одним розумним був той самий виродок, що напав на наш десантний бот.

      У мене знову виникло бажання його вбити. Але придушивши кровожерливі думки, я вирушив до ще трьох куренів, що залишилися. Там виявився склад різних трав і частин місцевих тварюк. 

      Що цікаво я там знайшов скриню, яка всередині була більшою, ніж зовні.  Я чесно кажучи про подібні речі читав у фентезі книжках ще на Землі, але вважав відвертою фантазією, яка нічого не має спільного з реальністю, а тут на тобі.

     Подібна скриня для мене була не просто фантастичною річчю, вона була для мене чимось казковим. Ще раз оглянувши її зовні, я спробував відчути енергію в ній. Але та мішанина, яку мені вдалося вловити, була занадто складною для мене.  Плюнувши на попутку розібратися в скрині, я заглянув у її нутрощі.

     У нього всередині навіть були сходи, якими можна спуститися вниз. Що я і зробив одразу. Перше, що впало мені в око, це мій розрізаний уздовж скафандр і мій комбінезон. Я ледь не заричав від злості, що накотилася на мене. Неприємно бачити своє майно в такому стані.

      Але й так я зміг дістати щось корисне зі скафандра. А саме аптечку яку одразу активував. Практично одразу нейромережа знову перерахувала час і показала, що використання аптечки збільшить час перебування на місцевому повітрі до десяти днів.

     Далі настала черга голкомета і бластера. Благо що вони не пошкодили контейнер.  Ну і, звісно, їжа, у скафандрі передбачається перебування до півтора тижнів без знімання, а тому в ньому передбачена як система утилізації відходів життєдіяльності, так і запаси концентратів, які подаються внутрішньовенно.

      Їх, щоправда, можна вживати і звичним способом, але засвоєння буде в кілька разів гіршим.  Плюнувши на все, я вирішив задовольнити своє почуття голоду, оскільки терпіти можна було насилу.

     Розірвавши упаковку, я почав великими ковтками поглинати їжу. Так вона не смачна, але дуже поживна. Тільки поглинувши дві упаковки, я дещо опанував себе, все ж таки нічого так кидатися на їжу. 

     На жаль, усе інше було не функціональним у скафандрі. Той ідіот, який мене роздягав, вочевидь, й гадки не мав, що таке скафандр, тому все цінне обладнання було знищене.

     Накопичувачі енергії, що слугують для скафандра джерелом живлення, були по-варварськи вирвані, мабуть, їм було цікаво, що це таке. Плюнувши з досади я вирішив озирнутися і постаратися знайти ще щось корисне в скрині. 

     На жаль, крім різних опудал місцевих звіряток я тут більше нічого корисного не зміг виявити.  Чесно кажучи, у мене виникло відчуття, що це скриня трофеїв. І я навіть здається знаю кому вона належить.

    Найімовірніше, ця скриня - власність того синього виродка, який зараз спав із дівчиною в курені. Я вже став підніматися сходами, щоб вилізти зі скрині, як натрапив на сонну синю пику, що заглядала в скриню.

     Я навіть злякався одразу, але потім помітив, що він зі сну мало що розуміє. А тому швидко створив модуляцію паралізації і відправив у нього.  Мені пощастило і ця морда звалилася з того боку скрині. Швидко піднявшись, я озирнувся і переконався, що крім цього гівнюка нікого більше немає.

    Мабуть, на скрині стояла якась сигналізація, яку я не відчув. Занадто складне було переплетення енергії скрині, що збільшує простір. Мабуть, на тлі скрині я і не помітив сигналізації. На щастя, власник скрині виявився м'яко кажучи, довбнем, а тому й пішов розбиратися з порушником сам нікого не попередивши при цьому.

      Про всяк випадок прямо в курені я із землі зробив подобу кайданів, які надів на його руки і ноги. Після чого розм'якшеній землі знову повернув міцність і навіть більше зміцнив. Сподіваюся вирватися він відразу не зможе.

     Ще трохи подивившись я вирішив його взагалі опустити в землю, і там замурувати, залишивши лише голову над поверхнею. Сказано зроблено, через хвилину лише голова стирчала над землею. І якраз вчасно, я побачив, що цей гівнюк прийшов до тями і вже відкривав рота, щоб заволати, одночасно відправляючи в мене якусь пси-техніку. 

1 ... 157 158 159 ... 233
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"