Марго Л. Стедман - Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман

мені підходить. У Янусі є щось чарівливе. Він не схожий на жодне з тих місць, де я бував раніше.

Якби ти могла побачити, які тут світанки й заходи сонця! І зорі: небо переповнене вночі, і ти нібито спостерігаєш за годинником, дивлячись, як сузір’я плавно проходять небосхилом. Приємно знати, що вони з’являться, наскільки б поганим не був день, якими б негідними не були б речі. Колись у Франції це допомагало. Це дозволяє поглянути на все збоку — зорі існували з того часу, коли ще не було людей. Вони просто сяяли, попри події, що відбувалися. Щось таке я думаю про маяк, котрий наче уламок зірки, яка впала на землю: він просто світить, не зважаючи на те, що відбувається. Літо або зима, шторм чи хороша погода. Люди завжди можуть покластися на нього.

Краще перестану верзти дурниці. Річ у тому, що я надсилаю з цим листом маленьку скриньку, яку вирізьбив для тебе. Сподіваюся, вона буде корисною. Ти могла б покласти в неї коштовності або шпильки для волосся чи будь-які дрібнички.

Ти вже, напевно, змінила свою думку про все, і я просто хотів сказати, що все нормально. Ти чудова дівчина, і я насолоджувався часом, проведеним із тобою.

Човен прийде завтра, отже я віддам це Ральфу.

Том

Янус Рок,

15 червня 1921 року

Люба Ізабель!

Пишу швидко, оскільки хлопці вже готові вирушати. Ральф приніс твого листа. Мені було приємно одержати звістку від тебе. Радий, що тобі сподобалася скринька.

Дякую за світлину. На ній ти красива, але не така відчайдушна, як у реальному житті. Я вже знаю, де поставлю її, — у світловій камері, щоб ти могла дивитися крізь вікно.

Ні, твоє запитання не звучить дивно. Якщо подумати, то на війні я знав багато хлопців, які одружувалися під час триденної відпустки в Англії, потім поверталися назад, прямо в бій. Напевно, більшість із них вважали, що їм недовго залишилось, і те саме думали їхні дівчата. Мені пощастило, я можу зробити пропозицію на триваліший термін, тому ретельно обміркуй. Якщо ти згідна, я готовий ризикнути. Я можу попросити про відпустку на берег наприкінці грудня, отже, в тебе є час на обміркування. Якщо ти передумаєш, я зрозумію. А якщо ні, обіцяю завжди про тебе дбати й зробити все можливе, щоб бути хорошим чоловіком.

Твій Том

Наступні декілька місяців тягнулися повільно. Раніше не було на що чекати, і Том звик зустрічати дні, як самоціль. Тепер була дата весілля. Прикро потрібно підготуватися, отримати дозволи. Кожної вільної хвилини він обходив будинок і відшукував ще щось з того, що слід підправити: вікно на кухні нещільно зачинялося, кран, який міг закрутити лише чоловік. Що ще тут потребуватиме Ізабель? З останнім катером він вислав замовлення на фарбу для відновлення кімнати; дзеркало на туалетний столик; нові рушники та скатертини; ноти на старезне фортепіано — Том жодного разу не доторкнувся до нього, але знав, що Ізабель любить грати. Він завагався, однак додав до списку нові простирадла, дві нові подушки й пухову ковдру.

Коли нарешті прибув човен, щоб забрати Тома на весілля, на причал ступив Невіл Віттніш, готовий замінити його на час відсутності.

— Усе гаразд?

— Сподіваюсь, що так, — мовив Том.

Після короткого огляду Віттніш похвалив його:

— Ти вмієш поводитися з маяком, що є, то є.

— Спасибі! — сказав Том, щиро зворушений похвалою.

— Готовий, хлопче? — запитав Ральф, коли вони вже збиралися відчалити.

— Бог його знає, — відповів Том.

— Точніше і не скажеш. — Ральф звернув погляд на обрій. — Уперед, красунчику! Треба доправити капітана Шерборна, орденоносця Військового хреста до його мамзелі.

Ральф розмовляв із катером так само, як Віттніш звертався до маяка, — наче то були живі істоти, близькі їхнім серцям. «І що тільки не вподобає людина», — подумав Том. Він не відводив очей від вежі. Життя повністю зміниться, коли Том знову її побачить. Раптом чоловік відчув напад гострого болю: чи буде Ізабель любити Янус так само, як він? Чи зрозуміє вона його світ?