Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 63

АВА

За вікном ледь починає сутеніти, але запалювати лампу ще не хочеться. Грейс бавиться з Реєм біля каміну і язики полум’я поки що дають їм достатньо світла для ігор. Ми з Мірганом сидимо віддалік – я зручно влаштувалась на дивані, спершись спиною на чоловіка. Поперек іноді тягне, хоч строк ще не такий великий. Мірган, знаючи про це, легенько погладжує низ спини. Цього разу я сподіваюсь на дівчинку, хоча точно визначити не можу.

Пустощі біля каміну припиняються і Рей готується слухати казку.

- Одного разу перестріла зла чаклунка прекрасного юнака і дала випити йому кубок з приворотним зіллям. І жодна красуня більше не могла заволодіти його увагою – бачив він перед собою лише дивовижну вроду злої чаклунки. Але не цікавили її ні краса, ні сміливість юнака, ні навіть його багатсво. Хотілося їй найбільшого скарбу – золотої корони. А щоб отримати її, потрібно було вбити старого короля. Не хотів юнак вбивати того, хто нічим не завинив, тому відправився мандрувати, в надії, що зможе забути жорстоку красуню. Та скільки б доріг він не пройшов, скільки країв не бачив – ніде не міг знайти він дівчини, красивішої від чаклунки. Тільки одна вона була в його серці. Одного разу зупинився він в невеликому містечку, а там якраз було свято. На великій площі грала музика, сміялися і танцювали люди. Пішов юнак, сподіваючись знайти прихисток на ніч і гарячу вечерю, та захопили його у коло танцюючі, потягнули за собою. Там, на танцях, і побачила його дочка старого чаклуна. Дівчина мала добре серце і вродливий юнак одразу їй сподобався. Та чарів вона не знала, тому просто поцілувала його.

Коли юнак повертався додому, він все ще кохав злу чаклунку, та варто було йому побачити її, як чари почали спадати. Спочатку він побачив криві зуби красуні і косе око. Але й тоді вона здавалась йому гарною. Знову просив він її вийти за нього заміж. Але жорстока чаклунка відмовилась. Сказала, що лиш тоді виконає його бажання, як принесе він їй золоту корону. А щоб покарати юнака за його довгу відсутність, за те що не одразу погодився, наказала принести корону разом з відрубаною головою старого короля. Жорстокі слова остаточно розірвали чари, і юнак побачив її такою, як вона є – страшною, заздрісною, з чорним серцем. Витягнув він меч, замахнувся… скрикнула чаклунка, обернулася чорною потворною птахою і втекла. А юнак повернувся в те місто, де зустрілась йому добра дівчина, знайшов її і одружився з нею. І жили вони довго і щасливо.

Мірган усміхається мені в волосся і торкається губами скроні.

- А та чаклунка була гарна чи ні? – питає Рей.

- Була гарною тільки для тих, хто не бачив її чорного серця.

- А як побачити чорне серце? Витягнути його?

- Ні, звичайно.Треба дивитись на вчинки, а не слухати гарні слова – так можна дізнатися.

- Я буду дивитись, - киває Рей. – І не буду пити зілля у незнайомої чаклунки, поки не побачу серце.

- Для цього потрібно багато часу, - зауважує Мірган.

- Тоді мені скаже Мір, - вирішує син. – Мір одразу побачить, зла вона чи ні.

Грейс підтискає губи при згадці за Реєвого улюбленця – чорного кота. Той часом спить біля свого вихованця і ніхто з слуг не наважується забрати його з колиски молодого господаря – інакше кіт боронить своє місце кігтями й зубами.

Та все ж мені спокійніше , коли він поряд – у вигляді кота чи птаха Мірган–привид охороняє свого підопічного краще, ніж можемо зробити ми з чоловіком. Я впевнена, що він не дозволить Рею впасти з дерева чи даху, куди той частенько забирається потайки від нас. Не кажучи вже про серйозну загрозу, якої поки що не траплялось. Ми з Мірганом переїхали у Лейвуд і я ношу на грудях вигадливу срібну ладанку з кісточкою від мізинця – Міргану з Сінною таки довелось одної ночі навідатись у Тисовий гай за цим трофеєм. Проте я пішла на цей ризик, прагнучи убезпечити сина.

У Вінтхолі зараз живуть сестра Міргана з чоловіком. Причина, з якої пара покинула столицю – Сінна. Айвен не втрачає надії завагітніти, тож переїхала поближче до старої чаклунки, п’є трави, відвідує купальні і сподівається на диво. І Фрай, і Гавейн – обидва в Йорнборзі. Девін несподівано одружився з леді Годвою і займається на її землях побудовою укріплень згідно бажання Седріка. Цей нерівний шлюб відбувся завдяки протекції Міргана, який поручився перед Седріком на прохання Айвен, яка в свою чергу дуже прихильна до леді Годви. І якщо подумати, отримати молодого і енергійного чоловіка в країні, де війна викосила значну частину молоді – зовсім непоганий вихід для дівчини, що після невдалих планів на Міргана, мала вибирати між ровесниками свого батька. Я не надто приязна до неї, враховуючи, що леді Годва планувала зайняти моє місце. Девін багато часу провів з нею за дорученням Міргана, щоб не дати можливості зірвати наше весілля. Можливо, вони й справді сподобались одне одному, якщо вже Годва просила Айвен.

Мірган після повернення з Йорнборга мусив займатися справами графства – налагоджувати занепале, відбудовувати зруйноване. Тому нам не надто багато часу вдавалося провести разом. Спочатку я їздила з ним, та коли дізналась, що знову вагітна – заради безпеки дитини мусила припинити і почати обживатися в Лейвуді. З леді Агатою ми не надто близькі, як і з Айвен, хоч і маємо приязні стосунки. До того ж, мені хочеться відчувати в себе вдома повноправною господинею. Мірган не став заперечувати, мені здається, що і йому в Лейвуді подобається більше. Ми ще не вивчили всі печери в цих горах, та й самі гори теж. Тож попереду ще багато цікавих відкриттів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍