Аліна Скінтей - Алхімія, Аліна Скінтей

— Ти нічого й не будеш відчувати, — здавлено він вимовив.

— Чому артефакт спрацював? Якщо я не збиралася тебе прив’язувати.

— Ти мене хотіла в той момент, — він сказав це надто байдуже. — І для артефакту цього було достатньо.

— Я тебе не хотіла! — обурено вона заявила.

— Значить думала про це.

— Категорично ні!

— В тебе є краще пояснення, чому спрацював артефакт? — він осудливо поглянув на неї. — В мене також ні.

Всі речі були підготовленими для того, щоб вирушати.

— Краще нам піти пішки, — заявив Даар, не збираючись сідати в сідло.

Катрайн не стала запитувати чому вони далі вирушать своїм ходом, відповідь була й так надто очевидною. Та не пройшли вони й години, як ранковий туман їх зустрів із всіма почестями, як і належало темному лісу в якому водилися не чиста сила.

— Вирлоок! — вигукнула Катрайн дістаючи із-за паска кинджал, надто прудко кидаючи його в істоту.

Висока одноока істота, зростом не менше під два з половиною метри та багряною шкірою вкритою шерстю, була ідентична малюнкам, які зображувалися в книзі «істоти та все про істот». Чомусь коли Катрайн навчалася, ця книга скоріше нагадувала збірку казок, із чудакуватими зображеннями, бажання перевіряти чи справді зображення відповідають дійсності в неї не було.

Кинджал успішно відскочив від істоти, в якої шкіра була напрочуд міцною. Заревів Вирлок гучно, сердито гупаючи людськими руками собі в груди. Окрім кремезних розмірів, кольору, шерсті та одного ока, істота мала цілком людський вигляд. Шеллі відправила ще одного кинджала, скриплячи зубами від поразки.

— Ти так лише його розізлиш.

Кінь гучно заіржав, стукаючи копитами по землі й вириваючи поводдя з рук Аріана. Іншого вибору не було, як відпустити коня. Вирлок стрімко зірвався на біг в бік Катрайн. Її оборонлива стійка заслуговувала похвали, якби звісно її супротивник не був майже вдвічі вищий та ширший за неї.

Аріан хутко схрестив вказівний й середній пальці лівої руки, й випустив магію, що протекла по його тілу, вивільняючись щитом. Істота накинулась на щит, колотячи по ньому кулаками. Від цього в Катрайн підкосилися ноги й вона просто впала на землю, злякано дивлячись на магічний щит, який Даар надто вчасно випустив.

— Вставай! — наказав він їй, ринувши до істоти.

І от, героїчно встромлений кинджал в око Вирлока, повалив істоту на землю. Нечисть була знешкоджена, та раділа Катрайн надто рано. До Аріана швидко наближувалась ще один Вирлоок, і хоча він був менших розмірів та набагато спритніший.

— Обережно, позаду!

Попередження не допомогло Даару, істота міцно схопила його в міцні обійми, стискаючи його тіло. Катрайн вихопила із чобота ще один кинджал, її серце нервово смикнулося, коли вона побачила цівку крові з рота Аріана, який був затиснутий руками Вирлоока. Знерухомлений відьмак був повністю.

— Не підходь! — крикнув Аріан коли Катрайн ринулась до нього на допомогу.

Все повторилося. З тіла Даара вирвалась тіні, мов живі змії вони оповили істоту. Пітьма щільно вкрила тіло нечисті, а через кілька секунд здавлений писк, після якого істота впала назад, випускаючи Аріана.

Відьмак впав на коліна, ледь встигши виставити руки в перед, щоб не впасти обличчям. Хапаючи повітря ротом, він тяжко дихав. Шелі кинулась йому на допомогу, випускаючи кинджал з рук.

— З тобою все гаразд?

Вона навіть не дивилася на Вирлоока, тіло якого пітьма буквально роз’їдала, мов кислота. Серце стиснулося коли Даар закашлявся, випльовуючи нову порцію крові і в цей момент Катрайн могла заприсягтися, що артефакт вплинув і на неї.

Примітки:

Вирлоок — міфічна одноока істота зі східнослов'янського фольклору.