Жозе Сарамаго - Прозріння

спазми твоїх м’язів, зупинити струмені поту, які недоречно змочують тобі тіло, перешкодити тремтінню твоїх повік, дисциплінувати твоє дихання. Коли в кінці дослідження тобі скажуть, що ти брехав, ти почнеш заприсягатися, що сказав правду, всю правду й лише правду, й, можливо, справді так і було, ти не брехав, але ти чоловік нервовий, ти наділений сильною волею, так, але ти тремтиш, наче очерет, що тремтить від найменших подмухів вітру, й тоді тебе знову приєднають до машини, й тепер тобі доведеться набагато важче, тебе запитають, чи ти живий, і ти, звичайно, відповіси, що так, я живий, але твоє тіло запротестує, воно тобі заперечить, твоє тремтяче підборіддя відповість, що ні, ти мертвий, і якщо воно має рацію, то, можливо, твоє тіло раніше від тебе знатиме, що тебе скоро вб’ють. Неприродно, щоб таке могло статися в підвалах міністерства внутрішніх справ, єдиний злочин цих людей полягав у тому, що вони проголосували чистим бюлетенем, і не мало великої ваги, чи вони робили так і раніше, але тепер їх було надто багато, тепер майже всі так проголосували, і хоч це твоє невідчужуване право, але якщо тобі скажуть, що цим правом можна користуватися лише в гомеопатичних дозах, крапля по краплі, то ти не повинен іти туди з глечиком, переповненим чистими бюлетенями, тому в тебе й відламалася ручка від глечика, недарма нам здавалося, що з тією ручкою було щось негаразд, якби, попри те, що ти міг носити багато, ти завжди задовольнявся тим, що носив мало, ти виявив би скромність, гідну найвищої похвали, але тебе згубили твої амбіції, ти думав, що підіймешся до зірок, але впав донизу й утопився в Дарданеллах, згадай, що те саме ми говорили про міністра внутрішніх справ, але він належить до іншої породи людей, до чоловіків-мачо, до чоловіків із твердим підборіддям, до тих, які ніколи не згинають шию, а ми тепер подивимося, як ти тепер звільнишся від обвинувачення в брехні, які докази своїх великих і малих жалюгідних обманів залишиш ти на аркуші паперу, просякнутому йодом, калієм і крохмалем, і ти, який вважав себе чимось зовсім іншим, побачиш, що твоя висока людська гідність зведена до вологого аркуша паперу.

А втім, поліграф не є машиною з диском, який обертається вперед і назад і повідомляє нам залежно від ситуації, Суб’єкт збрехав, Суб’єкт не збрехав, якби все було так, то не було б нічого легшого, як звинуватити або виправдати допитуваного, комісаріати поліції були б замінені департаментами прикладної механічної психології, адвокати втратили б клієнтів і перетворилися на охоронців архівів, а трибунали були б віддані мухам, поки для них не вигадали б інше застосування. Поліграф, як ми вже пояснювали, не працює без допомоги, треба, щоб біля нього перебував технічний працівник, який тлумачив би лінії, прокреслювані ним на папері, але це зовсім не означає, що цей технік знатиме правду, він знатиме тільки те, що перебуває в нього перед очима, бо запитання, поставлене допитуваному під спостереженням, може дати, якщо скористатися найновішим терміном, так звану алергографічну реакцію або, якщо висловити це більш або менш літературно, малюнок брехні. Проте дечого досягти все ж таки вдається. Принаймні стає можливим зробити перший відбір, зерно в один бік, полову в другий. І повернути до свободи, до родинного життя, знявши підозру з тих суб’єктів, нарешті реабілітованих, які відповіли, Ні на запитання, Чи голосували ви білим бюлетенем, і машина не виявила в їхній відповіді брехні. Що ж до решти, тих, які зберігали у своїй свідомості провину електоральних порушень, то нічим їм не допомогла ані ментальна стриманість єзуїтського типу, ані духовні інтроспекції типу дзен, поліграф невблаганно й без жодного почуття негайно викривав брехню й у тих випадках, коли вони заперечували, що голосували чистим бюлетенем, і тоді, коли заявляли, що голосували за ту або ту партію. За сприятливих обставин могла вижити одна брехня, але дві ніколи. Тож міністр внутрішніх справ розпорядився, щоб і на ствердні, й на заперечливі відповіді, хоч би яким був результат перевірки, нікого поки що не відпускали на волю. Нехай іще посидять, ніколи не знаєш, куди може досягти людська підлота, казав він. І мав слушність той диявол, а не чоловік. Після багатьох десятків метрів перепсованої міліметрівки, вкритої каракулями, на якій були зареєстровані тремтіння душ допитуваних суб’єктів, після запитань і відповідей, повторюваних сотні разів, завжди одних і тих самих, один з агентів секретної служби, ще молодий хлопець, недосвідчений у спокусах, із наївністю ягняти дозволив собі потрапити в пастку, налаштовану однією жінкою, молодою й гарною, яка щойно відбула перевірку на поліграфі й була ним класифікована як лицемірна й брехлива. Тоді мата-харі сказала, Ця машина не знає, що вона робить, Не знає, що вона робить, чому, запитав агент, забувши, що діалог не передбачений тією роботою, яку він виконував, Бо в такій ситуації, коли всіх людей поставлено під підозру, досить промовити слово білий і не казати більше нічого, навіть не запитуючи, голосувала ця людина чи не голосувала, щоб спровокувати негативні реакції, тремтіння, тривогу навіть у тому випадку, коли перевірка дала найпозитивніші результати й повний доказ невинності, Я не вірю вашим словам, я не можу з вами погодитися, сказав агент, упевнений у собі, той, хто перебуває в мирі зі своєю совістю, не скаже ані більше, ані менше, ніж правду, а тому без проблем витримає видобування поліграфом, Ми не роботи й не камені, наділені даром розмови, пане агенте, сказала жінка, у кожній людській істині є завжди домішка якоїсь тривоги, роздратування, ми є, і я говорю не просто про тендітність життя, ми є маленьким і тремтячим вогником, що ризикує погаснути в будь-яку мить, і ми боїмося, ми боїмося геть усього, Ви помиляєтеся, я нічого не боюся, мене натренували долати страх за будь-яких обставин, а крім того, я не боязкий за своєю природою, і ніколи я не був боязким, відказав агент, Якщо так, то чому б нам не зробити експеримент, запропонувала жінка, дозвольте прив’язати себе до машини, а запитання ставитиму я, Ви схибнулися, я авторитетний агент, а підозрюваною є ви, а не я, А проте не випадає сумніватися, що ви відчуваєте страх, Я вже вам сказав, що ніякого страху я не відчуваю, Тоді прив’яжіться до машини й доведіть мені, що ви справді чоловік, який не знає страху й завжди каже правду. Агент подивився на жінку, яка всміхалася, подивився на техніка, який намагався приховати усмішку, й сказав, Ну гаразд, один