Джеймс С. А. Корі - Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
водопровід. Навіть у дитинстві на Землі він не жив так шикарно.
Він виріс разом із батьками, бабусею, двома дядьками, трьома
тітками й тисячею кузенів та кузин на одне обличчя
в житловому комплексі у Зоні колективного інтересу Нью-Мексіко. В шістнадцять він плюнув на базовий дохід і вирушив
на південь до Аламоґордо, де відпрацював дворічний контракт, демонтуючи
старожитні
сонячні
електростанції
із
дотермоядерної епохи. Жив у гуртожитку ще з десятьма
хлопцями. Він досі їх бачив у спогадах, як ніби вчора: жилаві, м’язисті, з голими торсами і сорочками, пов’язаними на головах.
Він досі відчував тиск сонця в Нью-Мексіко на грудях, купаючись у його випромінюванні та ядерному теплі, захищений лиш відстанню й широким голубим небом.
Після того вступив у технічне училище, із якого вилетів через
гормони та алкоголь. По факту йому залишилося тільки дві
альтернативи: військо або базовий дохід. І він обрав те, що
менше тхнуло смертю. На службі в морській піхоті в нього
ніколи не було койки, більшої від тамбуру в апартаментах на
станції Тайко. До самісінького звільнення ніколи не було ніякої
справжньої власності. Станція Церера йому погано підходила.
Діра, в якій він жив, була розташована поруч з її центром
обертання, з малою силою тяжіння та відчутною Коріолісовою
силою. Всього лишень місце перебути хмільний сон, зате його
власне і нічиє більше. Голі відполіровані стіни з каменю та
корабельна койка з резервів, що мала ремені для відпочинку
в невагомості. У стіні котрийсь із попередніх власників кімнати
викарбував долотом слова бессу у надіе. Тоді Бугай іще не знав, що це політичне гасло. Речі, якими він розжився, відколи
потрапив на станцію Тайко: фоторамка, де змінювалося
з десяток вдалих сімейних фотографій часів на Землі, бляшаний
підсвічник Сантоса, який дістався від колишньої дівчини, та
цивільний одяг — ледь вмістилися би в його колишньому житлі
на Церері за умови, що сам Бугай спав би деінде. Забагато
манаток. Треба їх би прорідити.
Але не в цій експедиції. Старпомівські апартаменти на
«Бегемоті» ще більші.
Теленькнула система, сповістивши про відвідувача. Бугай на
автоматі перевірив відео, хто до нього приплентався. На порозі
переминався з ноги на ногу Фред. Вбраний у цивільне. Глуха
сорочка й дідівські штани, в матні яких можна було приховати
кендюх. Невдало. Фред був не в кращій формі від Бугая. Вони
просто обоє старішали.
— Здоров! — привітався Бугай. — Сідай де зручно. А я буду
збиратися.
— Уже перебираєшся?
— Хочу побільше часу провести на кораблі перед відльотом, —
відповів Бугай. — Може, ще десь мормони завалялися.
У Фреда на обличчі з’явився зболений вираз.
— Я більше ніж упевнений, що ми і в перший раз усіх викури-ли, — підіграв він йому. — Але він і справді здоровенний.
Можеш пошукати, якщо так закортіло.
Бугай зазирнув у шухляди комода. Перелічив футболки.
Нарахував десять. Явний знак декадансу. Навіщо комусь би
здалося аж десять футболок? Він узяв п’ять і кинув на стілець
біля валізки.
— Якщо їм удасться відсудити права на «Нову», нас чекають усі
кола пекла. Доведеться відкочувати назад усі зміни.
— Не вдасться, — заспокоїв його Фред. — Експропріація
корабля не суперечить жодному закону. Надзвичайна ситуація.
Я можу тобі десять годин перелічувати прецеденти.
— Еге, але ж ми самі його й порятували, і привласнили, —
промовив Бугай. — Це все одно що позичити вантажівку, загнати її в кювет, дістати звідти й назвати своєю річчю.
— Всепереможна сила юриспруденції, Бугаю, — утомлено
сказав Фред. Щось іще його непутило. Бугай зазирнув іще в одну
шухляду. Викинув половину шкарпеток у рециркулятор, а решту
відправив до футболок.
— От невдобно вийде, якщо в судді буде інакша думка, —
проказав він.
— У судів на Землі сюди не дістане юрисдикція, — заперечив
Фред, —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.