Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
159
Приповісті 8:22-30.
160
Приповісті 8:31-36.
161
Приповісті 1:20-22.
162
Приповісті 4:7.
163
Про те, що така співучасть — це справді бажання самого Бога, свідчить також факт, що Бог наказав Адамові дати імена всім творінням. У старіших культурах, а подекуди ще й сьогодні, вибір імені — дуже привілейована діяльність. У єврейському розумінні це свідчило про певну надвладу над тим, кого називають.
164
Буття 1:1-10 (Виділено курсивом — Авт.).
165
Вітґенштейн Л. Trüctatus logico-filosoficus. Філософські ЬосліЬжєння. — Київ: Основи, 1995. — С. 56.
166
Там само. С. 57.
167
Урочисте завершення. (Прим. перекл.)
168
Книга Буття 2:19-20 (Виділено курсивом — Авт.).
169
Книга Буття 2:15. Корективом у тлумачення значення назв може стати факт, що Адам назвав і жінку — Єву. Тільки це сталося вже після падіння, до цього Адам Єву не називав.
170
Neubauer, Zdenek. Respondeo Dicendum, 23.
171
Neubauer. O cem je veda? — С. 173-174. Детальніше див. у: Robert M. Pirsig. Zen and the Art of Motorcycle Maintenance: An Inquiry into Values, 28-30.
172
Локк Джон. Два трактати про врядування. — К.: Основи, 2001. — С. 150. Цю цитату наводить і М. Новак у кн.: Novak. The Catholic Ethic and the Spirit of Capitalism, 286.
173
Novak. The Catholic Ethic and the Spirit of Capitalism, 150-151.
174
Neubauer. Respondeo Dicendum, 28.
175
Mini. Philosophy and Economics, 228. Або див.: Veblen. The Intellectual Pre-eminence of Jews in Modern Europe.
176
Mini. Philosophy and Economics, 229.
177
Claire Lalouette. L’Empire des Ramsès. 336.
178
Як пише В. Зомбарт: «... так само як й іншим чужим елементам [тобто історії] в юдаїзмі, їм теж надавався етичний вимір у дусі геніальності цієї релігії». З кн.: Sombart. The Jews and Modern Capitalism, 150.
179
Можна було б навіть сказати, що вона його накликає розпізнаванням. Див. більше: Дітріх Бонхеффер. Етика, 15-18: «...знання про добро й зло — це разом з тим і розрив з Богом. Добре й погане людина може знати лише проти Бога... І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло (Буття 3:22).... знати добро й зло означає вважати себе самого за початок всього добра й зла... цю таємницю людина вкрала в Бога... тепер вона живе, відлучена від Бога, людей, речей, самої себе».
180
Книга Буття. Розділ 3. Що цікаво, в обох історіях — і в «Епосі про Гільгамеша», і Книзі Буття — саме змій відбирає в людей безсмертя. У Гільгамеша він краде й з’їдає його квітку, еліксир молодості, а в сюжеті про Едем вмовляє Єву спробувати плід з Дерева пізнання добра й зла.
181
Буття 6:5. Винятковим є тільки Ной: «І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді» (Буття 7:1).
182
Див.: Епос про Гільгамеша, переднє слово, 16.
183
Книга Буття, 18:20-21.
184
«Поправді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам...» (Повторення Закону 1:35).
185
Буття 41:1-4.
186
Буття 41:29, 30.
187
Буття 41:33-36.
188
Ідеться про взагалі перший спогад в Книзі Буття про податки.
189
Як не дивно, сучасні держави обкладають громадян набагато вищими податками, і це попри те, що вони не здатні утримати циклічно збалансований бюджет. Деяким державам навіть за довгі десятиліття не вдалося досягти профіциту в бюджеті.
190
Важливим винятком є ситуація, коли ми хоч і знаємо про прийдешні проблеми, проте ні в кого не стає сміливості їх вирішувати. Сучасна економічна політика багатьох держав може слугувати найкращим прикладом відкладання важливих реформ на період, що лежить за горизонтом коротких політичних циклів.
191
Про схожий принцип говорить Насім Талеб у книзі The Black Swan.
192
«І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована! І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого. ... І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив» (Йона 3:4-10). Це «нереалізоване, але все одно успішне пророцтво» обурило Йону й він розізлився: «О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло» (Йона 4:2).
193
Тут фараон зовсім не представлений як бог чи божий син, як його на той час сприймали співгромадяни. Навіть той факт, що з примхами долі він бореться лише технічними й людськими способами,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи», після закриття браузера.
