Станіслав Лем - Соляріс. Едем.

— Отже, не покарання смертю? — вигукнув Інженер. — Запитай його, що вони роблять з такими? — попросив він Кібернетика.

— Боюся, що цього не вдасться зробити, — відповів Кібернетик, та Координатор й Інженер наполягали на своєму, і тоді він здався: — Гаразд. Як хочете. Але я не відповідаю за результат. Що чекає того, хто розповсюджує блоковану інформацію? — запитав він у мікрофон.

Хрипливий діалог калькулятора з дуплексом, який безвладно лежав на підлозі, тривав досить довго. Нарешті репродуктор заговорив:

— Той, хто така інформація інкорпорований самокерована група невідомий ступінь імовірність дегенерація межа. Пауза. Кумулятивний ефект брак терміну адаптація така необхідність боротьба сповільнення сили потенціал брак терміну пауза. Невелика кількість обертів планети смерть пауза.

— Що він сказав? — обернулися до Кібернетика Хімік, Координатор й Інженер.

Той знизав плечима:

— Уявлення не маю. Я вам казав, що це безнадійно. Надто складна проблема. Уперед треба посуватися поступово. Я здогадуюся, що долі такого індивіда не позаздриш. Його чекає передчасна смерть, останнє речення було досить недвозначне, але який механізм усього цього процесу, я не знаю. Якісь самокеровані групи. Ясна річ, із приводу цього можна будувати різні гіпотези, але довільних комбінацій з мене, мабуть, доволі.

— Гаразд, — сказав Інженер, — тоді запитай його про той завод на півночі.

— Вже запитували, — відповів Фізик. — Це теж дуже складна справа. Щодо цього в нас така теорія…

— Чому теорія!? Хіба він не відповів вам виразно?! — втрутився Координатор.

— Ні, бо це теж торкається явищ вищого порядку» Що ж до самого заводу, то його покинули в той період, коли він повинен був розпочати давати продукцію. Це ми знаємо абсолютно точно. Важче з’ясувати причини, чому це сталося. Років п’ятдесят тому вони ухвалили план біологічної реконструкції. Перебудова функції тіла — а може, й форми, — це темна історія. Майже все населення планети протягом кількох років було піддане серії операцій. Ішлося, як мені здається, про перебудову не стільки тодішнього покоління, скільки наступних, через скеровані мутації генеративних клітин. Так ми це собі пояснюємо. В галузі біології порозуміння — дуже складна справа.

— Якою мала бути ця перебудова? В якому напрямку? — запитав Координатор.

— Цього з’ясувати нам не вдалося, — відповів Фізик.

— Ну, дещо ми все ж таки знаємо, — не погодився з ним Кібернетик. — Біологія, зокрема вивчення життєвих процесів, на відміну від інших галузей науки, носить у них своєрідний, так би мовити, доктринерський характер. — Виходячи з того, що їхні вірування — це скоріше система вимог і правил, які стосуються недовгого життя, система, позбавлена трансцедентальних елементів.

— А вони ніколи не вірили в якогось творця? — запитав Координатор.

— Невідомо. Зрозумій, такі абстрактні поняття, як віра, бог, мораль, душа, взагалі неможливо уніфікувати в межах калькулятора. Ми змушені задавати безліч конкретних запитань і з цілої маси відповідей, непорозумінь, часткового перекриття значень намагаємося лише вивести осмислену й узагальнену екстраполяцію. По-моєму, те, що Лікар називає релігією, — просто традиція, історично нашаровані звичаї, ритуали.

— Але що спільного може мати релігія чи традиція з біологічними дослідженнями? — запитав Інженер.

— Саме цього ми й не змогли з’ясувати. Та зв’язок, в усякому разі, існує, і то цілком очевидний.

— Може, йшлося про те, що вони намагалися пристосувати деякі біологічні факти до своїх вірувань чи забобонів?

— Ні, тут якась значно складніша історія.

— Вернімося до суті справи, — сказав Координатор. — Які були наслідки втілення в життя того біологічного плану?

— А такі, що на світ почали з’являтися індивіди з неоднаковою кількістю очей або й зовсім безокі, нездатні до життя, спотворені, безносі, а також велика кількість психічно неповноцінних.

— Ах! Наш дуплекс і ті, інші!

— Так. Мабуть, теорія, на яку вони спиралися, виявилася хибною. Впродовж кільканадцятьох років з’явилися тисячі скалічених, деформованих мутантів — трагічні плоди цього експерименту вони пожинають ще й сьогодні.

— Від цього плану вони, звичайно, відмовилися?

— Ми навіть не запитували про це, — признався Кібернетик. І обернувся до мікрофона: — План біологічної реконструкції — чи існує він ще й досі? Яке його майбутнє?

Калькулятор, поскрипуючи, якусь хвилину немовби сперечався з дуплексом, який видавав слабке покашлювання.

— Може, йому недобре? — тихо запитав Координатор Лікаря.

— Ні, йому краще, ніж я сподівався. Він стомлений, але досі нізащо не хотів вийти звідси. Я навіть переливання крові не можу йому зробити, бо кров нашого дуплекса, очевидно, осадить його червоні тільця…

— Цсс! — цикнув Фізик.

Репродуктор захрипів:

— План — є, немає. Пауза. Тепер — план колись — не був. Пауза. Тепер — мутації — хвороба. Пауза. Інформація правдива — план був — тепер немає.

— Не вловив, — признався Інженер.

— Він каже, що нині заперечується існування цього плану — буцімто його взагалі ніколи не існувало, а мутації буцімто — вид хвороби. Насправді план було впроваджено в життя, а потім його відкинули, не бажаючи визнати перед загалом своєї поразки.

— Хто?

— Ця їхня нібито неіснуюча влада.

— Стривайте, — здивувався Інженер, — як же це? З того часу, як перестав існувати останній анонімний володар, у них почалося щось на зразок «епохи анархії», так? Хто ж тоді впроваджував у життя цей план?

— Ти ж чув сам. Його ніхто не впроваджував — ніякого плану не було. У всякому разі, так нині повсюдно стверджують.

— Ну гаразд, але тоді, п’ятдесят чи скількись там років тому?

— Тоді стверджували щось зовсім інше.

— Ні, це неможливо збагнути!

— Чому? Ти добре знаєш, що й у нас, на Землі, існують певні явища, про які не заведено говорити прилюдно, хоча про них усім відомо. Наприклад, у сфері товариського життя, яке було б неможливе без певної дози прикидів. Те, що в нас не є визначальним, а другорядним, у них — головний фактор.

— Усе це страшенно заплутане й малоймовірне, — зітхнув Інженер. — А яке відношення до цього має той завод на півночі?

— Він повинен був виробляти якусь продукцію, пов’язану з втіленням цього плану в життя, — може, апаратуру для операцій або об’єкти, які їм самим не були потрібні, але які нібито могли знадобитися майбутнім «реконструйованим» поколінням. Та це тільки мої здогади, — з притиском мовив Кібернетик, — а що вони насправді збиралися там виробляти, нам невідомо.

— Таких заводів, мабуть, повинно було бути більше?

— Заводів, похідних біологічного плану, кількість мала— чи велика? Як багато? — запитав Кібернетик.

Дуплекс відкашлявся, і калькулятор майже зразу ж відповів:

— Невідомо. Заводи — ймовірно багато. Пауза. Інформація — жодних заводів.

— Це, однак, якесь суспільство… страхітливе! — вигукнув Інженер.

— Чому? Ти що, ніколи не чув про військову таємницю або щось подібне?

— Яка енергія рухає ці заводи? — обернувся Інженер до Кібернетика, але сказав це так близько від мікрофона, що калькулятор відразу ж