Віра Коваль - Остання зустріч очима, Віра Коваль

Катерина не могла більше витримувати цієї хвилини. Її серце билося так гучно, що, здавалося, вона чула його стук у власних вухах. Вона відчула, як зволожились очі, але відчайдушно намагалася зберегти свою гідність і не дати сльозам пролитися. Катя обережно опустила погляд, вдихнула на повні груди і, більше не озираючись, пішла геть. Її кроки, тихі й рішучі, звучали у вухах Артема, немов відлуння прощання, що врізалося у свідомість.

Він так і стояв, немов приклеєний до місця. Серце щеміло, а слова, які він хотів сказати, застрягли десь у глибині душі. Чи міг він змінити щось? Чи міг утримати її, піти за нею? Але це була її дорога, і вона вирішила йти нею самостійно. Артем знав, що цей погляд — їхнє останнє «прощавай».

Катерина зникла за дверима, і разом із нею зникли всі мрії, які вони могли б збудувати разом.

Остання зустріч очима…Це було їхнє прощання…Без жодного слова…Лише погляд…