Віра Коваль - Остання зустріч очима, Віра Коваль

- Підлога. Я вранці з ліжка впала, - Алексієнко почала грати в свою улюблену гру «Збреши і не зізнайся».

- Я чув, що щось голосно вранці гупнуло! - пожартував Алексієнко.

- Ось тому що голосно, я і пішла в спортзал, - виправдовувалась вона.

Черненко відразу зрозумів, що тут щось не так. Він не повірив Каті, бо відчув, що вона бреше і не все так просто, як здається на перший погляд.

- Слухай, Кет. Тут ніяк один хлопець не наважиться запитати: як ти з Діаною перетнулася? - Климовський підморгнув товаришу.

- Це досить випадково сталося. Ми навіть не впізнали одна одну.

- Тобто, тобі не було з ким поговорити в кафе, і ти вирішила завести нове знайомство? - запитав Костянтин.

- Можна і так сказати, - коротко відповіла та.

На хвилину всі розмови вщухли. Максим обійняв свою наречену, і вони романтично спостерігали за заходом сонця. Микита надсилав сердечка Ані, яку Артем відпустив у Львів до донечки, не зважаючи на купу роботи, яку має виконувати, будучи в ролі його помічник. Костик продовжував сидіти в соцмережах і милуватися світлинами красунь. Головна героїня не стала відставати від приятеля і теж зависла в телефоні. Черненко пропалював поглядом дівчину. Його дратувало те, що вона не звертала на нього ніякої уваги. Врешті-решт, він змусив Катю заговорити з ним.

- А синець на плечі ніяк не пов'язаний із зустріччю з Малиновською?

Катя і всі інші відволіклися від своїх справ. Це була подія світового значення. Вони не очікували, що парочка сьогодні заговорить.

- Тобі не все одно? - спокійно відповіла Катя питанням на питання.

- Я хочу знати правду, - серйозним голосом промовив той.

- Правди на світі нема.

- Досить, Катю! Не треба мені розповідати казки про те, що ти впала. У тебе на підлозі лежить килим, до речі, дуже навіть м'який, - хлопець почав підходити до дівчини. - Скажи чесно: тебе побили? Це Діана зробила, так?

- Ти що геть з глузду з’їхав? У тебе з цього приводу параноя. Спробуй зробити те, що ти вже, напевно, давненько робив - подумати. Як би ми з нею за одним столиком сиділи? А якби спробувала, то місяць вона б точно сісти не змогла. У мене був відмінний учитель по самообороні, - посміхнулася Катя, дивлячись прямо в очі хлопця.

- Якщо чесно, сестричко, я теж тобі не дуже вірю, - напруженим голосом сказав Максим і теж піднявся з місця.

- Гаразд, я скажу правду. Тільки я не впевнена, що вона тобі, рідний мій Артемчику, сподобається. Але, якщо ти так хочеш її знати, то слухай. Твоя ненаглядна Діаночка після вашої сварки, вилетіла з офісу, сіла в машину і збила мене на парковці.

- Я ж казав їй: здай на права. А вона ... Ну, нічого я їй влаштую!

- Не займай її! - прогарчала Катерина. - Її і так життя покарало.

- Теж мені мучениця Діана! Чим же їй не пощастило так? – пирхнув Артем.

- За тебе заміж вийшла! У неї і так життя не склалося, - пробурмотіла вона.

- Сподіваюся, твоя добра душа не позичила їй грошей! – говорив Артем, схрещуючи руки на грудях.

- Ви завадили!- фиркнула Алексієнко і відкинулися на спинку лавки.

- Вперше в житті ми кудись встигли! - посміхнувся Климовський.

- Та годі вам сперечатися! - докинула Яніцька. - Їдьмо додому вже.

- Максиме, ти привіз мені машину? - запитала Катя.

- Так, ось, тримай ключі, - він простягнув їй ключ.

- Всім до зустрічі! З тобою, братику, прощатися не будемо. Зустрінемось на вечері.

- Бувай, подруго! - Катя з Нікою обійнялися.

- Не забудь, що в суботу ми йдемо за сукнею, - попередила Верона.

- Про це я точно не забуду. Я на перед пам’ятаю, що маю прокинутися зранку у свій вихідний день, - з сумом промовила дівчина і попрямувала до кінця алеї, де і був вихід з парку.