Nilett - Кінець світу: Естелла, Nilett

— Так ти вже й дружків собі знайшов лисе? Собі подібну гидку натуру? Чи ідіота який волонтерить задарма бо у тебе нічого немає? Або ж… Вирішив натурою заплатити? – Чоловік на ім’я Отто промовив брудний жарт. Але здавалося Еліаса не сильно це задівало. Наче… Той просто звик до такого.

— Не пригадую, щоб з вами вів бесіду. Захлопніться поки не прибив. – гаркнув невдоволено Аарон.

— Що ти проскулив собако?

— Скулив? Пф – Вайта переповнила жага порвати йому рота – Скажи но… Ти безсмертний?

— Га?!

Пронизливий погляд Аарона змусив замовкнути всіх та кожного. Тим паче коли тебе очима не вбивали, а пожирали.

— От і я про це. Стулись. – чорнявий поглянув на рудого через плече – Так де ми там зупинилися руді? Як там тебе звали? Ділан? Семі? Джордж?

— Еліас. – відповів той одразу як проковтнув накопичену у ротовій порожнині слину.

— Будеш Кеннеді. – Аарон поклав свою тяжку руку на плече Еліаса.

— Знущаєшся?

— Ні. Це ім’я тобі підходить більше.

— Нащо тоді ім’я людини питати якщо все одно інше придумав?

— Та так. Знайомий казав спочатку запитувати, а потім діяти. Я просто зробив те як він вчив.

— Ага… Ясно… – Рудий був явно шокований від подібного повороту обставин, але не сильно поки квапився жалітися. Він бачив якусь вигоду у цьому всьому. – Може тоді допоможеш? Раз вже все одно спустився.

— Ти так і не відповів чим відплатиш. А я чекаю. Маю ж знати як діяти. А плата багато чого значить.

Аарон підстрибнув високо у повітря, та приземлився якраз на плечі одного з п’ятірки нападників, з легкістю скрутивши його шию. Від хрускоту здригнулися всі, а потім ті що залишилися нарешті отямилися від сну й балаканини інших, та почали нападати на чорнявого молодого противника, тепер абсолютно ігноруючи свою попередню ціль.

Аарон розкидав їх немов паперових. Тих, що билися не вогнепальним та дистанційним знаряддям вбивства Вайт вирішив залишити на останок, спочатку влаштувавши прощальний пір якраз для більш небезпечних як для нього, так і рудого за чию шкуру напружувався.

Того котрий гасив з автомату, Аарон спочатку схопив руку та гарненько зламав, вирвав зброю яка й так випадала та на раз два розтрощив голими руками, а потім добив ударом ноги у грудну клітину. Сили було достатньо настільки, що зламані ребра пробили легені та вбили опонента.

Третій «бідолаха» що пав від рук монстра Естелли, постраждав напевне найбільш жорстоко перед тим як припинити дихати. Аарон протикав його гострими кігтями, поки не зачепив шийної артерії й той просто не пав на землю помираючи від відкритих ран та втрати крові.

Ті ж двоє що залишилися, з жахом спостерігали на звірське вбивство товаришів та тікали, поки останній з вбитих потрапляв під гарячу руку.

Аарон ледь не вмиваючись у чужій крові, протирав лице хустинкою яку дістав з кишені. Білий шмат тканини швидко офарбувався у червоний та був кинутий на землю.

— Я тут той, типу все. – повертаючись до шокованого Еліаса промовляв Аарон. – То чим будеш платити за порятунок Джеронімо?

— Я Еліас.

— Заткнися Клайд.

— … – Рудий скорчив незадоволену гримасу але огризатися не став – Чого ти хочеш?

— Заінтригуй мене.

— Звучить досить дивно від людини яка щойно таке начудила…

— У тебе є приблизно 3 хвилини до того як сюди прибіжить орда інфікованих на чолі з мутованим високого рівню. Якщо не вийде здивувати мене запропонованим, залишу тебе тут і розбирайся як хочеш із «компаньйонами».

— Врятував, щоб кинути на поживу?

— Я ніколи не був волонтером.

— Добре, гаразд. Дай подумати.

— Часу обмаль. Годинник тікає Рудольф! Тік-так! Тік-так!

— Та годі збивати!

— Я б на твоєму місці не орав так голосно. Децибели лише привертають зайву увагу. Але якщо ти безсмертний звісно, тоді проблем не виникне.

— До біса… Кажи що хочеш отримати і я тобі це дам.

— Впевнений що готовий так ризикувати?

— Ти ж не їси людей щоб м’ясо моє просити! – Еліас почав сміятися, але одразу заткнувся коли спіймав на собі погляд хижака. – Не їси… Правда ж?

— На разі нічого не жую як бачиш.

— Ти що, канібалізмом займаєшся?

— Не зовсім. Канібал це людина яка їсть собі подібних. А я не людина. Тож і не канібал.

— Ах, ну так, ну так. – змахнув той рукою а потім закляк – Стоп. – Еліас підвів погляд на Аарона.

— Ну ти й тупориле…

— Агов!

— Казав же не ори як різаний. – Аарон прикрив рота рудого своєю скривавленою рукою. – Ти ж на власні очі бачив як я вбив щойно тих трьох. Стрибав із даху п’ятиповерхівки та нічого не зламав. Ти реально думаєш що людина здатна на таке?